Міттаґгорн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Міттагхорн)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міттаґгорн
Mittaghorn
Північна сторона Міттаґгорну (вершина в центрі зліва)
Північна сторона Міттаґгорну (вершина в центрі зліва)
Північна сторона Міттаґгорну (вершина в центрі зліва)

46°29′53″ пн. ш. 7°55′57″ сх. д. / 46.49825000002777386° пн. ш. 7.93261111113887818° сх. д. / 46.49825000002777386; 7.93261111113887818Координати: 46°29′53″ пн. ш. 7°55′57″ сх. д. / 46.49825000002777386° пн. ш. 7.93261111113887818° сх. д. / 46.49825000002777386; 7.93261111113887818
Країна Швейцарія
Регіон Кантон Берн, Кантон Вале
Система Бернські Альпи
Тип гора
Висота 3892 м
Висота відносна 193 м[1]
Ізоляція 1,78 км
Перше сходження 19 серпня 1878
Маршрут через Ебені Флу Фірн, Ануйох та Зюдграт (важкість WS)
Міттаґгорн. Карта розташування: Швейцарія
Міттаґгорн
Міттаґгорн
Міттаґгорн (Швейцарія)
Мапа
CMNS: Міттаґгорн у Вікісховищі

Міттаґгорн — це гора висотою 3 892 м.н.м. в Бернських Альпах, розташована на межі кантонів Берн, Вале.

Опис[ред. | ред. код]

Гора розташована посередині Стіни Лаутербруннен. Гора з усіх боків оточена фірнами та льодовиками, над якими ледве виступає. Основними з них є льодовик Анунг з півдня та Великий Алецький Фірн зі сходу. Міттаґгорн розташований на східному подовженні гряди Петерсграт. Найближчою вершиною через сідловину Ебені Флу-Йох (нім. Äbeni Flue-Joch) (3 699 м.н.м.) є Ебені Флу (3962 м.н.м.); трохи далі через сідловину Ґлетчерйох (3766 m) є материнська вершина Ґлетчергорн (3983 м.н.м), обидві розташовані на північний схід від гори. На південний захід, через сідловину Міттаґйох (3648 м.н.м), розташована вершина Ґроссгорн (3754 м.н.м). А от на півночі гора досить різко обривається в верхню частину долини Лаутербруннен.

Найближчими поселенням до гори є (по прямій лінії) Блаттен в долині Льоченталь (14 км) та Штехельберг в верхній частині долини Лаутербруннен (6 км).

Альпінізм[ред. | ред. код]

Перше сходження на гору відбулося з долини Льоченталь через перевал Льоченлюке (3164 м.н.м.) та по південно-східній гряді. Його здійснили Чальз Монтадон, А.Рінь'є та Адольф Рубін 19 серпня 1878 року.[2]

Основний маршрут сходження веде від прихистку нім. Hollandiahütte Швейцарського Альпійського Клубу (розташована на перевалі Льоченлюке на висоті 3214 м.н.м) в північному напрямку через Ебені-Флу-Фірн на верхню частину басейну цього льодовика. Потім маршрут повертає на південний захід в напрямку сідловини Ануйох, від якої йде підйом по вузькій південній гряді на вершину.[3] Цей шлях триває бл. 2½ години та має важкість WS.

Найважчим шляхом сходження (важкість AS) є шлях по північному схилу гори від прихистку нім. Schmadrihütte (2262 м.н.м., на захід від гори)Академічного Альпійського клубу «Базель» — альпіністський підйом по льоду та скелям з нахилом до 80°, який триває від 9 до 12 годин. Вперше цей підйом було здійснено 2 липня 1977 П'єтро Ціфіропуло та Гансом Штелі.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. [[https://web.archive.org/web/20090709135910/http://www.swisstopo.admin.ch/internet/swisstopo/en/home.html Архівовано 9 липня 2009 у Wayback Machine.] Сайт Swisstopo]
  2. Karl Hausmann: SAC-Clubführer Berner Alpen. Band 4: Tschingelhorn bis Finsteraarhorn. Verlag des SAC, 1997, S. 94.
  3. Richard Goedeke: 3000er in den Nordalpen. Bruckmann, München 2004, ISBN 3-7654-3930-4, S. 46 (Ebenefluh).

Посилання[ред. | ред. код]