Міусський цвинтар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міусський цвинтар
рос. Миусское кладбище
Вхід на Міусський цвинтар
Вхід на Міусський цвинтар
Інформація про цвинтар
55°47′38″ пн. ш. 37°35′52″ сх. д.H G O
Країна Flag of Russia.svg Росія
Розташування Москва
Відкрито 1771
Статус об'єкт культурної спадщини Росіїd
Охоронний статус об'єкт культурної спадщини Росіїd
Площа 5 га
Адреса:
129075, Москва, вул. Сущевский вал, вл.19. Телефон: +7 495 689-43-13
Веб-сайт Офіційний вебсайт(рос.)

Міусський цвинтар. Карта розташування: Росія
Міусський цвинтар
Міусський цвинтар
Міусський цвинтар (Росія)
Міусський цвинтар. Карта розташування: Москва
Міусський цвинтар
Міусський цвинтар
Міусський цвинтар (Москва)

Міусський цвинтар (рос. Миусское кладбище) — некрополь на півночі Москви у Мар'їній Рощі Північно-східного адміністративного округу. Входить до складу Державного унітарного підприємства «Ритуал». Пам'ятка містобудування та архітектури Москви № 7710850000[1].

Історія цвинтаря[ред. | ред. код]

Церква мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії
Церковь на Миусском кладбище 02.jpg
Веры, Надежды, Любови и матери их Софии на Миусском кладбище - panoramio.jpg

Міусський цвинтар заснований під час епідемії чуми у 1771 році, одночасно з Ваганьковським, Даниловським, Введенським, Рогожським та Калитниківським цвинтарями, за Камер-Колезьким валом, неподалік місцевості Міусс (звідси назва). На цвинтарі ховали в основному купців, ремісників і міщан з сусідніх Мар'їної Рощі та Бутирок.

У 1800 році градоначальник Москви граф Іван Салтиков пропонував знищити Міусський цвинтар.

З 1947 року на Міусському цвинтарі ведеться постійний архів реєстрації похованих.

У 1992 році на цвинтарі проходило фільмування одинієї з перших російських стрічок жахів «Дотик» режисера Альберта Мкртчяна.

Церква мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії[ред. | ред. код]

На цвинтарі була дерев'яна церква мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії, яка була освячена 20 січня 1773 року[2]. У 1823 році на кошти купця Івана Кожевникова архітектором Олександром Елькінським, замість старої дерев'яної церкви, побудовано муровану.

У 1835 році до церкви з усіх боків прибудовано приділи Знамення та Митрофана Воронезького. Було розширено трапезна у 1912 році, додані північно-західний та південно-західні кути, збудована дзвіниця та богадільня. З 1934 року Церква мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії була зачинена. У будівлі церкви розмістився цех з виробництва обладнання МОЗ РРФСР. У 1990 році церква передана віруючим.

Відомі особи, поховані на цвинтарі[ред. | ред. код]

Час роботи[ред. | ред. код]

Цвинтар відкритий щодня з 9.00 до 19.00 у літній період (з 1 травня по 20 вересня), та з 9.00 до 17.00 у зимовий період (з 1 жовтня по 30 квітня).

Світлини[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]