Міуський округ
| Міуський округ | ||||
 | ||||
| Губернія | Область війська Донського | |||
|---|---|---|---|---|
| Центр | слобода Голодаївка | |||
| Створений | 1835 | |||
| Скасований | 1888 | |||
| Площа | 11 449,4 | |||
Міуський округ — цивільний округ, адміністративна одиниця Області війська Донського Російської імперії.
Адміністративний центр — слобода Голодаївка.
Міуський округ займав 11449 кв. верст і знаходився у південно-західній частині області. Міуський округ в Області Війська Донського був самим населеним: на одного мешканця припадало всього лише 5,97 десятини землі, в той час, як у інших округах ця цифра доходила до 60 десятин.
Землі Міуського округу у 1711—1734 роках перебували під владою Запорозького коша, що був під протекторатом Османської імперії. З 1734 року російський уряд намагався заселити військові землі Запоріжжя селянами, тому тут утворилася Яланецька паланка Війська Запорозького Низового. На ці землі зазіхали донські козаки й за допомогую звинувачень й наклепів на запорожців просили царський уряд про передачу їм прав на володіння. У 1746 році було встановлено межу між запорожцями та донцями по річці Калміус.
1802 року замість 11 розшукових Військо Донське було розділене на 7 округів: Черкаський, 1-й Донський, 2-й Донський, Усть-Медведицький, Донецький, Хоперський, Міуський.
У 1888 році Міуський округ був об'єднаний з Таганрізьким градоначальством та першим станом Ростовського повіту, й став називатися Таганрізький округ[1].
Населення Міуського округу було майже суцільно українським. За даними переписів у Російській імперії абсолютна й відсоткова чисельність українців:
- 5-та ревізія (1794 рік) — 34,7 тисяч осіб (100 %);
- 7-ма ревізія (1815 рік) — 55,7 тисяч осіб (100 %);
- 8-ма ревізія (1833 рік) — 49,5 тисяч осіб (88,9 %);
- 9-та ревізія (1850 рік) — 92,8 тисяч осіб (99,0 %);
- 10-та ревізія (1858 рік) — 122,8 тисяч осіб (97,5 %).[2]
До складу Міуського округу входили:
| Волость | Населення (1873) | Волосний центр | |
|---|---|---|---|
| 1 | Олексієво-Орловська волость | 5613 | Олексієво-Орловськ |
| 2 | Амвросіївська волость | 5581 | Амвросіївка |
| 3 | Андріївська волость | 3672 | Андріївка |
| 4 | Артемівська волость | 2937 | Артемівка-Янова |
| 5 | Астахівська волость | 1865 | Астахове |
| 6 | Грабівська волость | 3140 | Грабова |
| 7 | Голодаївська волость | — | Голодаївка |
| 8 | Дар'ївська волость | 2628 | Дар'ївка |
| 9 | Дмитрівська волость | 5776 | Дмитрівка |
| 10 | Зуївська волость | 4578 | Зуївка |
| 11 | Картушинська волость | 3296 | Картушине |
| 12 | Кузнецово-Михайлівська волость | 1184 | Кузнецово-Михайлівка |
| 13 | Маринівська волость | 4612 | Маринівка |
| 14 | Матвієво-Курганська волость | 2480 | Матвіїв-Курган |
| 15 | Нагольно-Тарасівська волость | 3147 | Нагольно-Тарасівка |
| 16 | Ровенецька волость | 4530 | Ровеньки |
| 17 | Степанівсько-Кринська волость | 2940 | Степано-Кринка |
| 18 | Успенська волость | 3958 | Успенка |
- Сборник Областного Войска Донского Статистического Комитета, выпуск 6, 1906 г.(рос.)
- ↑ Міуська старина [Архівовано 3 жовтня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Кабузан, Владимир Максимович (2006). Украинцы в мире: динамика численности и расселения: 20-е годы XVIII века-1989 год: формирование этнических и политических границ украинского этноса. Москва: Наука. с. 534.
- Донське козаче військо у 1812-1814 рр. [Архівовано 31 січня 2019 у Wayback Machine.](рос.)