Міфи про жовто-блакитний прапор України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Мі́фи про́ жо́вто-блаки́тний пра́пор Украї́ни — спекулятивні припущення, вимоги, науково необґрунтовані твердження про потребу перевертання державного прапору України до навпаки, на жовто-блакитне розташування кольорів[1].

Мета прихильників даного міфу розташування кольорів прапору в даній формі

Виникнення[ред.ред. код]

Жовто-синій прапор на плакаті художника Б.Шіппіга (1917 рік)

Виникнення даного міфу пов'язано з масовою практикою застосування різноманітних прапорів, банерів тощо у публічних акціях у Німеччині в ХІХ столітті.

У 2007 році позафракційний депутат Олег Антіпов подав на розгляд колег законопроект, в якому запропонував поміняти місцями смуги на прапорі. У пояснювальній записці він апелював до китайських національних учень і стверджував, що синьо-жовтий прапор проголошує «панування „Закону занепаду“». У підсумку даний законопроект відкликаний[2].

У фільмі «У пошуках Істини - Таємний код Прапора України» 2008 року ведучий В'ячеслав Гармаш використовував в основі дані міфи.

Серед прихильників даного розташування кольорів є Ігор Каганець[3]. Проте він вважає, що для постіндустріальної України[4] треба не перевернути сучасний прапор, а повністю замінити[5]

Сутність[ред.ред. код]

Прибічники даних міфів ставлять за мету зміну розташування кольорів державного прапору України, з синьо-жовтої на жовто-блакитну основу.

Міф історичний[ред.ред. код]

Даний міф ґрунтується на історичній основі, де прапор Української Народної Республіки прийнятий за ініціативною Михайла Грушевського, перевернутий гетьманом Павлом Скоропадським під час Української Держави.

Заперечення[ред.ред. код]

У деяких публікаціях хибно подавалося, що нібито 22 березня 1918 р. був затверджений якийсь закон про жовто-блакитний прапор. Однак ні в протоколах засідання, ні у звітах про це нічого не згадується, бо таке питання взагалі не порушувалося. Насправді М. Грушевський виніс тоді на розгляд Малої Ради проекти зображень герба і печатки, виконані Василем Кричевським.[6]

Фотоміф[ред.ред. код]

Часто на старих кіно- та фотодокументах, з огляду на специфіку передачі старими несенсибілізованими фотоматеріалами синього, блакитного та жовтого кольорів у чорно-білому зображенні, жовта барва виглядає темнішою від блакитної,[6] що вводить в оману сучасного глядача.

Міф геральдичний[ред.ред. код]

Дійсний міф використовується за принципом того, що український прапор складає невідповідність геральдичній традиції.

Заперечення[ред.ред. код]

Насправді ж геральдика вивчає й регулює норми складання гербів. А прапори створювалися за різними принципами, без якихось жорстких норм, іноді без жодного зв’язку з гербами, що й призвело до появи в середині ХХ ст. окремої спеціальної історичної дисципліни вексилології. Тому говорити про такі "правила геральдики" зовсім безпідставно.[6]

Міф філософський[ред.ред. код]

Даний міф стверджує, що синьо-жовтий прапор України, за книгою даосизму «І-цзин» створює певну гексаграму «Пі», яка складає «вода заливає вогонь», що уособлює занепад, а навпаки гекскаграма «Тай» уособлює розквіт.

Заперечення[ред.ред. код]

Передовсім треба пояснити, що Фен-шуй — це є система китайських вірувань у цілісність всесвіту. Натомість «І-цзин» (або «Книга змін») — це перша з п'яти книг конфуціанського канону (на якому базується китайська натурфілософія) і присвячена ворожінню.

Для тлумачення використовуються магічні символи — триграми та гексаграми. ..По-перше, ні китайські вірування, ні конфуціанство не мають до українських традицій жодного відношення. ..По-друге, ні Фен-шуй, ні «І-цзин» не мають жодного стосунку до вексилології та принципів створення прапорів.

Що тут ще можна порадити? Якщо в когось тече вода, то треба звертатись до сантехніка. Якщо горить вогонь – то викликати пожежників. Якщо ж комусь здається, що на прапорі «вода заливає вогонь», то з цим – до психіатра, бо ні вексилологія, ні геральдика до цього відношення не мають.[6]

Міф психологічний[ред.ред. код]

Міф ґрунтується на тому, що синьо-жовтий прапор є символом нещастя, та вживається у рамках протестної дії, або у випадку небезпеки держави. Відповідно, за цим міфом його слід змінити.

Заперечення[ред.ред. код]

Жодних міжнародних прапорових норм про перекинуті прапори немає.[6]

Поширення[ред.ред. код]

В Україні періодично порушують питання порядку кольорів на прапорі, закликаючи «перевернути» його. Зокрема, ця тема набула відносно більшого поширення під час Революції Гідності, коли деякі громадські організації та звичайні громадяни використовували саме жовто-сині прапори.

Реакція науковців[ред.ред. код]

У відповідь на поширеність даної проблеми в серпні 2014 року історики-дослідники цієї теми та низка інших науковців опублікували відкритого листа із осудом подібних дій, вказавши їх безпідставність і назвавши «провокаціями»[7][8]. Активну позицію щодо захисту синьо-жовтого прапору від даних міфів займає доктор історичних наук Андрій Гречило. Також категоричним був Олексій Руденко:

«„Перевертачі прапора“ — це ціла секта, яка набирає обертів. Вони стверджують, що наш прапор нібито встановлений неправильно і саме через це у нас зараз і життя йде не так. Вигадують, начеб-то перевертав прапор гетьман Скоропадський. Не перевертав, жодного документа про це немає. Було чітко прописано, що прапор, який затвердив гетьман у 1918 році, має верхню синю смугу й жовту нижню.»[9]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]