Міфи про жовто-блакитний прапор України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Мі́фи про́ жо́вто-блаки́тний пра́пор Украї́ни — спекулятивні припущення, вимоги, науково необґрунтовані твердження про потребу перевертання державного прапору України до навпаки, на жовто-блакитне розташування кольорів[1].

Мета прихильників даного міфу розташування кольорів прапору в даній формі

Виникнення[ред.ред. код]

Виникнення даного міфу пов'язано з масовою практикою застосування різноманітних прапорів, банерів тощо у публічних акціях у Німеччині в ХІХ столітті.

У 2007 році позафракційний депутат Олег Антіпов подав на розгляд колег законопроект, у якому запропонував поміняти місцями смуги на прапорі. У пояснювальній записці він апелював до китайських національних учень і стверджував, що синьо-жовтий прапор проголошує «панування „Закону занепаду“». У підсумку даний законопроект відкликаний[2].

У фільмі «У пошуках Істини - Таємний код Прапора України» 2008 року ведучий В'ячеслав Гармаш використовував в основі дані міфи.

Серед прихильників даного розташування кольорів є Ігор Каганець[3]. Проте він вважає, що для постіндустріальної України[4] треба не перевернути сучасний прапор, а повністю замінити[5]

Сутність[ред.ред. код]

Прибічники даних міфів ставлять за мету зміну розташування кольорів державного прапору України, з синьо-жовтої на жовто-блакитну основу.

Міф історичний[ред.ред. код]

Ілюстративні матеріали та стрічки[ред.ред. код]

Жовто-синій прапор на плакаті художника Б.Шіппіга (1917 рік)

Одним зі складових міфу є малюнки з жовто-блакитним прапором.

Публічна дискусія на сторінках львівських і київських часописів у 1911—1912 роках довела історичну традицію синьої та жовтої барв не лише в Галичині, але й на Наддніпрянщині. Фактично, ці публікації припинили будь-які дискусії про те, які кольори слід вважати національними для українців, але в них не робилося навіть спроб встановити порядок барв — яка з них верхня, а яка нижня. На практиці кольорові ілюстративні матеріали (листівки, плакати) та різні прапори й стрічки з написами I пол. XX ст. засвідчили, що використовувалися обидва варіанти.

Для порівняння, поляки на той час також використовували біло-червні та червоно-білі прапори. Лише затвердження 1919 р. біло-червоного прапора на державному рівні остаточно вирішило це питання.[1]

Прапор Української Народної Республіки[ред.ред. код]

Прапор флоту УНР 14 січня — 16 липня 1918 р.

Ця складова міфу полягає в тому, що прапор Української Народної Республіки, прийнятий за ініціативною Михайла Грушевського, начебто був перевернутий гетьманом Павлом Скоропадським під час Української Держави.

У деяких публікаціях подавалося, що 22 березня 1918 р. був затверджений закон про жовто-блакитний прапор.[джерело?] Однак ні в протоколах засідання, ні у звітах про це нічого не згадується, бо таке питання взагалі не порушувалося. Насправді М. Грушевський виніс тоді на розгляд Малої Ради проекти зображень герба й печатки, виконані Василем Кричевським.[1]

Окрім того вже 14 січня (27 січня) 1918 р. Центральна Рада на засіданні під головуванням академіка Грушевського затвердила тимчасовий закон про флот УНР, у якому визначалося:

« 2. Прапором української військової фльоти є полотнище о двох – блакитному і жовтому кольорах. У кряжі блакитного кольору історичний золотий тризубець з білим внутрішнім полем у ньому.

3. Прапором Української торговельної фльоти є полотнище о двох – блакитному і жовтому кольорах.[6]

»
Військово-морський прапор Українського державного флоту, від 16 липня 1918 року

16 липня 1918 р. гетьман Скоропадський затвердив малюнок нового військового прапора Української держави, оголошений наказом по морському відомству від 18 липня за ч. 192/44:

« Білий прапор з рівним синім хрестом, який ділить прапор на 4 рівних частини. Ширина хреста 1/11 всієї довжини прапору. Відступивши на 1/8 ширини хреста проходить коло нього такої ж ширини (теж 1/8 ширини хреста) синя смужка, крім тих його боків, які прилягають до крижа.

В крижі ж теж відступивши на 1/8 ширини хреста від його боків міститься національний прапор Держави (складений з блакитної і жовтої горизонтальних смуг), У центрі якого міститься золота печатка Св. Володимира такої ж ширини як хрест і в 1½ раза вища своєї ширини. Прапор шиється з матерії відповідного кольору, а печатка малюється бронзовою фарбою.[7]

»

Тож стає зрозумілим, що гетьман Скоропадський, за правління якого залишалися в обігу банкноти з написом «Українська Народня Республіка» та прийнятий Центральною Радою герб, ніяких «переворотів з ніг на голову» для прапора не робив.

Світлини[ред.ред. код]

Солдати Української Галицької армії з прапором — золотий тризуб такого ж кольору, що й нижня барва

Часто на старих кіно- та фотодокументах, з огляду на специфіку передачі старими несенсибілізованими фотоматеріалами синього, блакитного та жовтого кольорів у чорно-білому зображенні, жовта барва виглядає темнішою від блакитної,[1] що вводить в оману сучасного глядача. Дійсний порядок кольорів також визначається завдяки світлинам прапорів із тризубом або галицьким левом: ці елементи традиційно зображуються в жовтих барвах і співпадають за кольором з нижньою смугою прапора (див. у посиланнях).

Міф геральдичний[ред.ред. код]

Дійсний міф використовується за принципом того, що український прапор складає невідповідність геральдичній традиції.

Насправді ж геральдика вивчає й регулює норми складання гербів. А прапори створювалися за різними принципами, без якихось жорстких норм, іноді без жодного зв’язку з гербами, що й призвело до появи в середині ХХ ст. окремої спеціальної історичної дисципліни вексилології. Тому говорити про такі «правила геральдики» зовсім безпідставно.[1]

Міф світоглядний[ред.ред. код]

Цей міф пов'язаний з історією про професора КНУ Мао Мао, яка під час відвідин президентом Кравчуком виставки в «Будинку вчених» начебто вмовляла останнього змінити порядок смуг на прапорі України, мотивуючи своє прохання тим, що синя й жовта смуги на прапорі України утворюють, згідно з «Книгою змін», гексаграму «Пі» (P'i), що віщує лихо й занепад молодій державі, а гекскаграма «Тай» (T'ai) уособлює розквіт.[8]

Фен-шуй — це система китайських вірувань у цілісність Усесвіту. Натомість «Книга змін» — це перша з п'яти книг конфуціанського канону (на якому базується китайська натурфілософія) і присвячена ворожінню. Для тлумачення використовуються магічні символи — триграми та гексаграми.

Китайські вірування й конфуціанство ж не мають жодного відношення до українських традицій, а фен-шуй і «Книга змін» не мають жодного стосунку до вексилології та принципів створення прапорів.[1]

Міф псевдонормативний[ред.ред. код]

Міф ґрунтується на тому, що «перевернуті» прапори вживаються в межах протестної дії або у випадку небезпеки держави.

Перевернутий прапор США використовується американськими антиімперіалістичними рухами. У Кодексі прапора США ж указано, що прапор забороняється виставляти догори дриґом, за винятком подачі сигналу лиха.[9]

Прапор Філіппін має унікальну затверджену функцію — його перевертають у випадку війни.[10]

Проте жодних міжнародних прапорових норм про перекинуті прапори немає.[1]

Поширення[ред.ред. код]

В Україні періодично порушують питання порядку кольорів на прапорі, закликаючи «перевернути» його. Зокрема, ця тема набула відносно більшого поширення під час Революції Гідності, коли деякі громадські організації та звичайні громадяни використовували саме жовто-сині прапори.

Реакція науковців[ред.ред. код]

У відповідь на поширеність даної проблеми в серпні 2014 року історики-дослідники цієї теми та низка інших науковців опублікували відкритого листа із осудом подібних дій, вказавши на їхню безпідставність і назвавши «провокаціями»[11][12]. Активну позицію щодо захисту синьо-жовтого прапору від даних міфів займає доктор історичних наук Андрій Гречило. Також категоричним був Олексій Руденко:

«„Перевертачі прапора“ — це ціла секта, яка набирає обертів. Вони стверджують, що наш прапор нібито встановлений неправильно й саме через це у нас зараз і життя йде не так. Вигадують, начеб-то перевертав прапор гетьман Скоропадський. Не перевертав, жодного документа про це немає. Було чітко прописано, що прапор, який затвердив гетьман у 1918 році, має верхню синю смугу й жовту нижню.»[13]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж Синьо-жовтий чи жовто-блакитний? Міфи про "перевернутий" прапор. Історична правда. Процитовано 2016-07-13. 
  2. Проект Закону про Державний Прапор України. Процитовано 2016-07-13. 
  3. Чому сонячно-блакитний? 10 аргументів на користь прапора Перемоги. Блоґ Ігора Каганця
  4. Ресурси постіндустріальної цивілізації: звідки їхні брати? Блоґ Ігора Каганця
  5. Герб Щастя і прапор Грай-Воля. Блоґ Ігора Каганця
  6. Тимчасовий закон про флот Української Народної Республіки. Сайт Павла Гай-Нижника. Процитовано 2016-07-13. 
  7. Морський прапор // Відродження (Київ). – 1918. – Ч. 89 (18 (5) липня). – С. 3.
  8. Андрій Месюр: Прапор України неправильний? Треба перевертати? (uk-UA). Процитовано 2018-02-04. 
  9. Upside Down Flag. www.usaflagsupply.com (en). Процитовано 2018-02-04. 
  10. U.S. apologises after flying Philippine flag upside-down - a sign the nation is at war. Mail Online. Процитовано 2018-02-04. 
  11. Відкритий лист до громадян щодо спроб нищення та фальсифікації державних символів України.
  12. Науковці кажуть, що «перевертати прапор» — провокація або неуцтво.
  13. О.Руденко «Перевертачі прапора»

Посилання[ред.ред. код]