Міфологема

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Міфологе́ма (від дав.-гр. μῦθος — сказання, переказ та дав.-гр. λόγος — слово, думка) — найменший неподільний складовий елемент міфу. Такими елементами виступають міфологічні сюжети, образи, які характеризуються глобальністю, універсальністю та мають широке поширення в культурах народів світу.

Прикладами міфологем є: міфологема першолюдини, міфологема Світового дерева, міфологема Потопу (ширше — загибелі людства, і порятунку обраних), тощо.

Відмінність міфологеми від архетипу полягає в тому, що якщо архетип — це постійне схематичне інваріантне ядро, скелет різноманітних міфологічних сюжетів і мотивів у їх граничній абстракції, то міфологема є конкретною модифікацією архетипу. З цієї причини багато міфологем унікальні для кожного етносу. Вживається також термін «міфологічний архетип»[1].

Визначення[ред. | ред. код]

Поняття було введено в науковий обіг Карлом Юнгом і Карлом Кереньї в монографії «Введення в сутність міфології» (1941).Термін «міфологема» має амбівалентну природу: це і міфологічний матеріал, і ґрунт для утворення нового матеріалу:

Мистецтво міфології визначається своєрідністю свого матеріалу. Основна маса цього матеріалу, що зберігалася традицією з давніх давен, містилася в оповіданнях про богів та богоподібних істот, героїчних битвах та подорожах в підземний світ — оповіданнях («міфологема» — ось найкраще давньогрецьке слово для їх позначення), які всім добре відомі, але які далекі від остаточного оформлення та продовжують служити матеріалом для нової творчості. Міфологія є рух цього матеріалу: це щось застигле та мобільне, субстанціональне і все ж не статичне, здатне до трансформації[2][3].

За Веронікою Афанасьєвою, міфологемами є інтуїтивно-емоційні образи, що містять в собі здогад про сутність буття і його грані[4]. Інакше міфологема розуміється як стійкий стан суспільної свідомості, в якому зафіксовані канони описів та поясненень існування речей у світі.

У сучасній літературі слово «міфологема» часто використовується для позначення свідомо запозичених міфологічних мотивів та перенесення їх у світ сучасної художньої культури[5]. В літературознавстві це архетипічний мотив, образ, що походить з міфу і зберігає свій міфологічний зміст; уламок міфу, який втратив свої автохтонні характеристику та функції, і залучений до фольклорного тексту, сприймається як вигадка, образна оздоба чи сюжетна схема, що вже стала традиційною[6].

Міфологема та ідеологема[ред. | ред. код]

В міфологемі можуть проявлятися елементи сказання, оповіді. Так міфологемами здатні ставати імена видатних діячів, що містять у своїй структурі приписувані діячеві атрибути у формі лозунгів, промов, фразеологізмів.

Приклади міфологем[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Иванова, Ю.А. (2002). Категория мифологического времени в современном романе-мифе (на примере романа Джеймса Джойса "Улисс"). Санкт-Петербург: Российский государственный педагогический университет имени А. И. Герцена. с. 42–51. 
  2. Кузнецова А. И. Пространственные мифологемы в творчестве У. Голдинга: дис.... канд. филол. наук. — М., 2004. — С. 16.
  3. ''Кереньи К.'', ''Юнг К. Г.'' Введение в сущность мифологии Архівовано 24 березень 2010 у Wayback Machine. // Юнг К. Г. Душа и миф: шесть архетипов. — М., 1997. — С. 13.
  4. Афанасьева, В.К. (1988). Предание, этиологический миф и мифологема в шумерской литературе. Жизнь мифа в античности 1. Москва. 
  5. Карпов, И.П. (2003). Словарь авторологических терминов. Йошкар-Ола: Марийский гос. Ун-т. с. 22. 
  6. Курята, Ю.В. (2010). Міф на перетині психологічних та філологічних наук. Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірн. наук. праць. Київ: Інститут психології iмені Г. С. Костюка Національної АПН України. с. 225–232. 

Див. також[ред. | ред. код]