Міфологія ацтеків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Міфологія ацтеків — система вірувань та уявлень стосовно існуючого світу, речей, природних процесів, що існували в народів на території Ацтецької імперії. Частину богів зі свого пантеону ацтеки перейняли від попередників, зокрема тольтеків, та сусідів (в часи формування свого міста-держави).

Основи[ред. | ред. код]

Основні мотиви ацтекської міфології — вічна боротьба двох начал: світла і мороку, сонця і вологи, життя і смерті, розвиток всесвіту за певними етапами або циклами, залежність людини від волі божеств, що уособлюють сили природи. Звідси випливала необхідність постійно живити богів, деяких — щодня, людською кров'ю, без чого вони загинули б. Смерть богів означала б всесвітню катастрофу. Це уявлення обумовлювало практику обов'язкових людських жертвоприношень.

У ацтеків рідкісні вказівки на родинні стосунки божеств. Для міфології ацтеків характерно одночасне поєднання одиничності і множинності божеств: є бог дощу Тлалок і безліч тлалоків, що живуть на гірських вершинах, є Тецкатліпока білий (водночас Кетцалькоатль) і Тецкатліпока червоний (водночас Шипе-Тотек).

Створення Всесвіту[ред. | ред. код]

Всесвіт було створено Тецкатліпокою і Кетцалькоатлем. Він пройшов чотири ери розвитку. Перша ера («Чотири ягуара»), в якій верховним божеством в образі сонця був Тецкатліпока, закінчилося винищенням ягуарами велетнів, що населяли тоді землю. У другій ері («Чотири вітра») сонцем став Кетцалькоатль, вона завершилася буревіями і перетворенням людей на мавп. Третім сонцем став Тлалок, його ера («Чотири дощі») закінчилася всесвітньою пожежею. У четвертій ері («Чотири води») сонцем була богиня вод Чальчіутлікуе, цей період завершився потопом, під час якого люди перетворилися на риб. Ацтеки перед приходом іспанців жили під час п'ятої ери («Чотири землетруси») з богом сонця Тонатіу, яка повинна закінчиться страшними катаклізмами. Кожні 52 року всесвіт наражався на небезпеку бути знищеним, тому закінчення такого циклу і початок нового супроводжувалося особливо значними обрядами.

Згідно з міфами, всесвіт було розділено в горизонтальному напрямку на 4 частини світу і центр. Над центром панував бог вогню Шіутекутлі. Схід вважався країною достатку і був присвячений Тлалоку і богу хмар і зірок Мішкоатлю. Володарями півдня були бог сівби Шіпе-Тотек і Макуільшочітль, але він розцінювався як область зла. Захід мав сприятливе значення, тому служив будинком планети Венери, одного з втілень Кетцалькоатля. Північ була підвладна богу смерті Міктлантекутлі. Вертикально світ ділився на 13 небес (у кожному з яких мешкав певний бог) і на 9 пекл.

Пантеон[ред. | ред. код]

Пантеон ацтеків складався з безлічі божеств, яких дослідники умовно об'єднали в кілька груп. До першої, найбільш давньої за своїм походженням, відносяться боги стихій і родючості (Тлалок, Тласольтеотль, Чикомекоатль, Коатлікуе та ін.).

У другу входять троє великих богів, які відігравали головну роль у пантеоні: Уїцилопочтлі, Тецкатліпока і Кетцалькоатль. Третя об'єднує богів зірок і планет: Тонатіу, бога місяця — Мецтлі, Мішкоатля, бога планети Венера — Тлауіскальпантекутлі, зоряних богів півночі — Кенцон-Мімішкоа та ін. До четвертого належать боги смерті і пекла Міктлантекутлі, його дружина Міктекакіуатль, Тлальтекутлі та ін. Досить численні божества п'янкого напою октлі, виготовленого з агави: Майяуель, Патекатль та ін.

До останньої групи належать боги-творці: Тлоке-Науаке, Ометекутлі, Тонакатекутлі і його дружина Тонакакіуатль, які формально очолювали пантеон ацтеків. Більшість божеств мала антропоморфний вигляд; лише у деяких були офіоморфние (змієподібні) і теріоморфні риси.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Miller, Mary; Karl Taube (1993). The Gods and Symbols of Ancient Mexico and the Maya. London: Thames and Hudson. ISBN 0-500-05068-6.