Міхай Емінеску

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міхай Емінеску
Mihai Eminescu
Ім'я при народженні Міхай Емінович
Народився 15 січня 1850(1850-01-15)
Ботошані, Молдовське князівство
Помер 15 червня 1889(1889-06-15) (39 років)
Бухарест, Румунське королівство
Поховання
Громадянство Румунське королівство
Місце проживання Котошані
Діяльність поет, журналіст
Alma mater Віденський університет
Мова творів румунська
Роки активності з 1866
Жанр поезія
Magnum opus Luceafăruld
Членство Румунська академія, Junimead і Timpuld
Батько Gheorghe Eminovicid
Мати Raluca Eminovicd
Брати, сестри Henriette Eminescud і Matei Eminescud
Автограф

CMNS: Міхай Емінеску у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Міха́й Еміне́ску (рум. Mihai Eminescu, МФА[mi'haj e.mi'nes.ku]; справжнє прізвище Емін, пізніше — Емінович (Eminovici); нар. 15 січня 1850(18500115), Ботошані, Молдовське князівство — пом. 15 червня 1889, Бухарест, Румунія) — румунський поет, публіцист, громадсько-культурний діяч, класик румунської літератури[2]. Посмертно обраний членом Румунської академії наук[3].

Життєпис[ред. | ред. код]

Останнє фото, 1887—1888

Міхай Емінеску народився 15 січня 1850 року в румунському місті Ботошані, що на той час входило до складу Молдовського князівства. Його юні роки пов'язані зі столицею Буковини — Чернівцями. У 1860—1866 роках із перервами навчався в Чернівецькій вищій гімназії. Тут він написав свій перший вірш, присвятивши його пам'яті улюбленого гімназійного учителя румунської словесності Арона Пумнула, учасника революції 1848.

Емінеску певний час служив у бухарестському театрі, був вільним слухачем Віденського університету. Був активним учасником студентського гуртка «Молода Румунія» у Відні. Два роки прожив у Берліні, де прослухав університетський цикл лекцій із філософії та політичної економії.

Повернувшись на батьківщину, змушений був поневірятися провінційними містами й містечками. Із безлічі написаного — прози і поезії — лише дещиця побачила світ у різних періодичних виданнях та колективних збірниках. Єдину прижиттєву книжку віршів опубліковано лише 1883 року.

Невлаштований побут, виснажлива праця, гостре сприйняття соціальної несправедливості, слабке здоров'я призвели до нервового зриву і тяжкого душевного захворювання Емінеску.

Родина

Творчість[ред. | ред. код]

Гімназія у Чернівцях, де навчався Міхай Емінеску

Міхай Емінеску автор багатьох поетичних, прозових і публіцистичних творів, статей, записів румунського фольклору.

Поезія Емінеску перейнята революційним, громадянським пафосом, роздумами про сутність історії та людського буття. Це особливо переконливо засвідчили його поеми «Епігони», «Memento mori», «Імператор і пролетар». П'ять «Послань» — один із взірців патріотичної і водночас сатиричної лірики, яка особливо гостро сприймалась патріотично налаштованою молоддю. Поета вважають «цілісним вираженням румунської душі», «квінтесенцією румунського духу», оборонцем румунської мови. Тудор Аргезі стверджував: «Емінеску, певним чином, — пречистий святий румунського вірша».

Завдяки самоосвіті він володів глибокими і різноманітними знаннями. Вивчав філософію Платона, Фрідріха Шеллінга й Артура Шопенгауера, релігійні віровчення — християнство, буддизм і конфуціанство, санскритську граматику. Цікавився політичною економією, правом, географією, філологією, етнографією. Переклав румунською мовою «Критику чистого розуму» Іммануїла Канта.

Емінеску та Україна[ред. | ред. код]

Юні роки Міхая Емінеску пов'язані зі столицею БуковиниЧернівцями. В 1860-66 рр. з перервами навчався в Чернівецькій вищій гімназії.

В 1989 з нагоди 100-річчя з дня смерті Емінеску у СШ №1 відкрита кімната-музей. У тому ж році на подвір'ї колишнього особняка, де проживав професор Пумнул і на квартирі якого жив поет, відкрито пам'ятник Міхаю Емінеску.

Він прихильно ставився до української культури, знав українську мову, високо цінував творчість Михайла Драгоманова та Івана Франка, тепло привітав першу українську газету в Чернівцях «Буковинська зоря» (1870). 1885 року лікувався в Одесі, бував у Львові.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У більшості містах Румунії та Молдови є вулиця Міхая Емінеску.

Вулиця Емінеску є у місті Львів. Також вулиця Емінеску є у місті Чернівці.

У місті Одеса вулицю Молокова перейменували на вулицю Міхая Емінеску.

Українські переклади[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Пам'ятники Емінеску в містах Молдови на поштових марках 2005 року
Дрокія
Бельці
Бельці
Синжерея
Сороки
Флорешти

Зображення на банкнотах[ред. | ред. код]

Пам'ятники та меморіальні дошки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Mihai Eminescu — Luceafarul, Scrisoarea a III-a, Glossa, Calin Nebunul, La steaua, Floare albastra, Fiind baiet paduri cutreieram, Doina, Calin, file din poveste, Fat frumos d…. Архів оригіналу за 27 березня 2010. Процитовано 3 серпня 2020. 
  3. Academia Romana (membri). academiaromana.ro. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 29 квітня 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]