Міхал Лужецький
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Міхал Лужецький | |
|---|---|
| Народження | 1868 |
| Смерть | 11.12.1945 , Львів |
| Поховання | |
| Країна (підданство) |
.svg){kind=small} Польська Республіка |
| Навчання | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Львів |
| Архітектурний стиль | історизм, модерн |
 Міхал Лужецький у Вікісховищі | |
Міхал Лужецький (пол. Michał Łużecki; 1868, Словіта — 11 грудня 1945, Львів[джерело?]) — польський львівський архітектор.
Біографія[ред. | ред. код]
Закінчив реальну школу у Львові. Протягом 1888—1894 років навчався у цісарсько-королівській Політехнічній школі у Львові. У 1893—1895 — асистент Юліана Захаревича на кафедрі архітектури. Від 1902 року член Політехнічного товариства у Львові.[1] Від 1895 року працює в будівельному департаменті львівського магістрату. Після смерті Юліуша Гохберґера 1905 року — директор департаменту.[2] Очолював комісію, відповідальну за будівництво у Львові мавзолею польських солдатів, що полягли в українсько-польській війні[3]. Член журі конкурсів на проєкт будівлі казино у Львові (1910)[4], прибуткових будинків на вулицях Коперника і Банківській (1910)[5], на проєкт нового костелу святої Анни у Львові (1912)[6], ескізів дому Ремісничої палати у Львові (1912)[7], проєктів ратуші в Дрогобичі (1913)[8], львівського костелу Матері Божої Остробрамської (1930)[9]. 1931 року вийшов на пенсію.
Помер у Львові, похований на 70 полі Личаківського цвинтаря.
- Реалізовані у Львові проєкти
- Водонапірна вежа у стилі неоготики на Галицькій крайовій виставці 1894 року. Співавтор Юліан Захаревич, керували спорудженням Володимир Підгородецький і Якуб Баллабан.[10]
- Павільйон лісництва на Галицькій крайовій виставці 1894 року, деталі плану та конструкції Палацу мистецтв (арх. Франциск Сковрон).[11]
- Гуртожиток студентів Львівської політехніки на нинішній вулиці Горбачевського, 18 (1895, співавтор Якуб Курась, будувала фірма Левинського).
- Модифікація розробленого у Відні проєкту будинку дирекції залізниць на нинішній вулиці Огієнка, 3 (1895—1897)[12].
- Проєкт перебудови монастиря кларисок (1898, співавтор Юліуш Гохберґер).[13]
- Будівля міської народної школи імені Святого Мартина (тепер львівська середня загальноосвітня школа № 20) на вулиці Скидана, 18 (1898).[14]
- Нові корпуси Міського газового заводу, що на нинішній вулиці Газовій, 28. Споруди в неоготичному та неороманському стилі зведені в кінці XIX — на початку XX ст., співавтор Альфред Каменобродський.[15]
- Реставрація костелу святого Миколая, завершена 1903 року.[16] Проєкт оформлення органу там же, на замовлення Рудольфа Хаасе (1905).[17]
- Будівля міської народної виділової школи імені короля Яна III Собеського (тепер львівська середня загальноосвітня школа № 87) на вулиці Замарстинівській, 11 (1903—1904, співавтор Адольф Піллер).[18]
- Неоготична будівля колишньої школи ім. Г. Сенкевича на нинішній вулиці Залізняка, 21 (1905—1906).[19]
- Будинок Юзефа Янковського на нинішній вулиці Рилєєва, 8 (1906—1907, збудовано фірмою Едмунда Жиховича).[20]
- Будинок Леона Зіона на вулиці Коперника, 12 (1907—1908, скульптура Юліуша Белтовського, будувала фірма Едмунда Жиховича), а також наступний, № 14 у переосмислених формах флорентійського відродження (1908).[21]
- Реставрація П'ятницької церкви у Львові 1908 року. Було зокрема споруджено нову баню з ліхтарем і наріжними вежечками.[22]
- Будинки № 3 і 7 на нинішній вулиці Саксаганського (обидва у 1910—1911 роках).[21]
- Будівля Австро-угорського банку в стилі модернізованого класицизму на нинішній вулиці Листопадового чину, 8 (1912—1913, скульптура Юліуша Белтовського, будувала фірма Едмунда Жиховича).[23]
- Торговий дім Ціпперів на розі площі Ринок, 32 і вулиці Шевської у стилі модернізованого ренесансу і бароко. Збудований фірмою Едмунда Жиховича у 1912 році.[24]
- Комплекс готелю «Краківського» зі спорудами Товариства взаємного страхування урядовців. Готель зведено у модернізованих ренесансно-готичних формах, за основу взято проєкт переможців конкурсу Генрика Заремби та Рудольфа Мацури. Інтер'єри опоряджено за проєктами мистецького об'єднання «Зеспул». Будівництво велось фірмою Едмунда Жиховича у 1913—1914 роках. Наріжна будівля готелю, за адресою площа Соборна 7, доповнена зі сторони вулиці Пекарської кількома спорудами у стилі раціонального модерну.[25]
- Надбудова третього поверху з трикутним фронтоном у стилі ар деко до будівлі монастиря францисканців, що на нинішній вулиці Короленка, 1. За проєктом Лужецького відреставровано також фасад та вівтар костелу. Усі роботи виконані 1926 року.[26]
- Реставрація костелу Марії Сніжної і плебанії у Львові (1929, за участі Вітольда Равського).[27]
- Будинок товариства Сокіл IV на вулиці Личаківській, 99, на розі з вулицею Ніжинською у Львові (1925—1932, співавтор Міхал Риба).[28]
- Проєкт тимчасової каплиці і монастиря францисканців у Козельниках (тепер вулиця Зелена), виконаний 1936, дещо видозмінений Вавжинцем Дайчаком. Керував спорудженням.[29]
- Роботи в інших населених пунктах
- Вівтарна частина костелу святого Станіслава Костки у Станиславові (нині — Івано-Франківськ). Проєкт 1927 року.
- Неоготичний монастир францисканців у місті Ясло Підкарпатсього воєводства (1903—1904, зруйнований 1944).
- Нереалізовані проєкти
- Конкурсний проєкт головного вівтаря костелу в Закопаному (1902, друга нагорода).[30]
- Проєкт готелю біля озера Морське Око в Татрах. Розроблений 1903 року для конкурсу Товариства Татр. Здобув третю нагороду серед 14 претендентів. Водночас аналогічну третю нагороду отримав Євген Весоловський.[31]
- Конкурсний проєкт костелу святої Єлизавети у Львові.[32]
- Проєкт фонтану перед оперним театром у Львові (1905).[33]
- Проєкт палацу мистецтв у Львові у стилі сецесії з елементами бароко (1907).[34]
Галерея[ред. | ред. код]
Водонапірна вежа (1894)
Колишня міська народна школа імені Святого Мартина у Львові (1898)
Колишній Австро-Угорський банк (1912)
План конкурсного проєкту костелу св. Єлизавети
.jpg)
.jpg)
.png)
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 91.
- ↑ Архітектура Львова : Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 391. — ISBN 978-966-7022-77-8..
- ↑ Przegląd wschodni. — T. 7. — Випуск 28. — 2001.
- ↑ Konkurs na gmach Kasyna miejskiego we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 7. — S. 98; Konkurs na gmach kasyna we Lwowie // Architekt. — 1910. — № 1. — S. 20.
- ↑ Rozmaitości // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 13. — S. 192; Konkurs na szkice domów czynszowych we Lwowie // Architekt. — 1910. — № 6, 7, 8. — S. 126.
- ↑ Wyciąg z protokołu sądu konkursowego // Czasopismo Techniczne. — 1912. — № 18.
- ↑ Konkurs na szkice domu Izby rękodzielniczej we Lwowie // Architekt. — 1912. — № 5. — S. 58.
- ↑ Konkurs na projekt ratusza w Drohobyczu // Architekt. — 1913. — № 5—6. — S. 90; Konkurs architektoniczny // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 16. — S. 187; Protokół Sądu konkursowego dla planów ratusza w Drohobyczu // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 31. — S. 368; Konkurs na projekt ratusza // Przegląd Techniczny. — 1913. — № 22. — S. 308.
- ↑ Betlej A. Kościół wotywny p. w. Matki Boskiej Ostrobramskiej na Łyczakowie // Koscioły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. — Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, 2004. — S. 263. — ISBN 83-89273-17-9.
- ↑ Бірюльов Ю. О. Захаревичі: Творці столичного Львова. — Львів : Центр Європи, 2010. — С. 132. — ISBN 978-966-7022-86-0.
- ↑ Бірюльов Ю. О. 100-ліття архітектурного спектаклю // Галицька брама. — 1994. — № 2. — С. 8.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 276.
- ↑ Енциклопедія Львова. — Т. 3. — С. 498.
- ↑ Бірюльов Ю. Лужецький Міхал / ЕСУ
- ↑ Архітектура Львова… — С. 322.
- ↑ Białynia-Chołodecki J. Trynitarze. — Lwów: Nakładem towarzystwa miłośników przeszłości Lwowa, 1911. — S. 73.
- ↑ Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — С. 140. — ISBN 978-83-7543-009-7.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 430.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 429, 430.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 490; Mącyński F. Najnowszy Lwów // Architekt. — 1908. — № 9. — S. 97.
- ↑ а б Архітектура Львова… — С. 490, 495.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 54.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 423.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 424, 425; O piękność Rynku lwowskiego // Gazeta Lwowska. — 21 marca 1912. — № 66. — S. 4.
- ↑ Архітектура Львова… — S. 501; Architekt. — 1911. — № 10. — S. 148—154.
- ↑ Бойко О., Слободян В. З історії латинських монастирів Львова. Монастир отців францисканів, первісно отців капуцинів // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — Вип. 16, Львів, 2006 — С. 57. — ISBN 966-95066-4-15.
- ↑ Kronika // Gazeta Lwowska. — 8 grudnia 1929. — № 283. — S. 5.
- ↑ Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 214. — ISBN 966-7022-26-9.
- ↑ Brzezina K. Kościół p. w. Chrystusa Króla w Kozielnikach // Kościoły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. — Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, 2004. — S. 294. — ISBN 83-89273-17-9.
- ↑ Wielki ołtarz w kościele zakopiańskim // Architekt. — 1902. — № 5. — S. 56; Protokół z posiedzenia sądu konkursowego // Architekt. — 1902. — № 6. — S. 61—64.
- ↑ Drobne wiadomości // Architekt. — 1903. — № 2. — S. 27—28.
- ↑ Architekt. — 1903. — № 5. — S. 56.
- ↑ Ґранкін П. Е., Соболєвський Є. Львівський оперний театр: історія будови і реставрації // Будуємо інакше. — 2001. — № 1. — С. 44.
- ↑ Архітектура Львова… — C. 499, 500.
Джерела[ред. | ред. код]
- Бірюльов Ю. О. Лужецький Міхал // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2012. — Т. 4. — С. 218—220. — ISBN 978-966-8853-23-4.
