Міхель Свертс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Міхель Свертс
нід. Michael Sweerts
Michael Sweerts - Portrait of a Young Man - WGA22007.jpg
Автопортрет (Міхель Свертс), Ермітаж, Санкт-Петербург
Ім'я при народженні Michael Sweerts
Дата народження 29 вересня 1618(1618-09-29)
Місце народження Брюссель
Дата смерті 1 червня 1664(1664-06-01) (45 років)
Місце смерті Гоа, Індія
Національність фламандець
Жанр портрет, побутовий жанр, релігійна і міфологічна картина
Напрямок бароко, караваджизм
Роки творчості 1628 - 1665
Покровитель негоциант Йозеф Дейтц, Камілло Памфілі
Вплив Пітер ван Лар, римські карваджисти
Твори портрет, побутовий жанр, релігійна і міфологічна картина


Міхель Свертс( нід. Michael Sweerts, 29 вересня, 1618, Брюссель - 1664, Гоа, Індія) - південнонідерландський художник першої половини 17 століття.

Життєпис, ранні роки[ред.ред. код]

Збережено надзвичайно мало свідоцтв про ранні роки митця. До останнього часу навіть рік його народження рахували за 1624-й. За новими розшуками він народився у вересні і хрещений за католицьким обрядом - 29 вересня 1618 року. Невідомо, хто був першим вчителем, логічно вважати, що художнє ремесло він почав опановувати в Брюсселі. Ймовірно, походив з ремісничого стану, бо дворянський титул отримав тільки в Римі від покровителя Камілло Памфілі, племінника папи римського Іннокентія X .

Італійський період[ред.ред. код]

У 1646-1651 роках зафіксоване проживання і праця митця в Римі, в приході католицької церкви Санта Марія дель Пополо. Поблизу, на вулиці Маргутта, мешкали прибульці з підіспанських Південних Нідерландів, переважно фламандські художники-католики. Відомо також, що Міхель Свертс приходив на засідання римської академії Св. Луки, хоча не рахувався серед її постійних членів.

Мав в Римі декілька могутніх впливів - і від римських караваджистів, і від прибульців з Голландії. Серед них був і Пітер ван Лар, впливи художніх творів якого відчутні і в творах фламандця Міхеля Свертса, і італійців Мікеланджело Черквоцци та Вівіано Кодацци .

Меланхолійний Свертс користувався популярністю в Римі і як художник, і як агент фламандських та голландських багатіїв, що робили освітню подорож у Рим. Серед його покровителів і замовників - брати негоцианти Дейтц з міста Амстердам, для яких художник виступав експертом по придбанню картин та коштовного шовку. Серед творів, виконаних в Римі - портрети Йозефа Дейтца та Антона де Бордес з слугою ( останній на тлі римських руїн). Серед улюблених сюжетів художника « Вчинки Милосердя » та «Майстерні художників». Серію з семи картин на тему «Вчинки Милосердя » Міхель виконав і для братів Дейтц ( Державний музей (Амстердам)

На художника звернув увагу римський аристократ Калілло Памфілі, ( племінник папи римського Іннокентія X ) , сам художник-аматор. Для нього Свертс робив як картини, так і театральні декорації. Камілло Памфілі сприяв отриманню художником титулу Кавальєре де Крісті і подарував коня. Цей титул також мали в Римі архітектори Лоренцо Берніні та Франческо Борроміні.

Автопортрети[ред.ред. код]

«Автопортрет», Обердін, Огайо, США.

Підвищення соціального статусу спонукало митця до створення автопортретів. Серед перших - автопортрет в капелюху з страусовим пером ( Уффіці, Флоренція ) як свідоцтво нового стану і досягнутого матеріального статку. Нешляхетний за походженням Міхель Свертс демонстрував власну шляхетність і в автопортреті з палітрою і пензлями ( Обердін, США), бо знав про серію «Іконографія Ван Дейка» з портретами уславлених митців, яку оприлюднили у місті Антверпен у 1636 - 1641 роках. В тогочасному жорстко розмежованому суспільстві це сприяло підвищенню статусу художника взагалі.

Як незвичний за композицією автопортрет розпізнають і портрет нудьгуючого молодика зі збірок фламандського живопису музею Ермітаж. Розсіяні по провінційним містам Західної Європи картини Міхеля Свертса прибули і в Прагу. Одну з перших партій картин для декорації власних палаців і наказала придбати російська імператриця Єлизавета Петрівна. Саме в цей момент закінчилося будівництво палацу для її фаворита Івана Шувалова. Імператриця і подарувала освіченому вельможі і фавориту картини, що прибули з Праги. Придбана випадково збірка мала нерівномірну вартість за мистецкими ознаками. Але мала і значущі зразки, серед яких були -

Поверненя у Брюссель[ред.ред. код]

Незважаючи на успіх у Римі, художник повернувся у Брюссель. Повернення пов'язують з посадою керівника художньої школи, яку запропонували митцю. З 1656 року він став членом гільдії Св. Луки міста. Побожного художника не влаштовувала посада і він покинув її, подарувавши черговий автопортрет у 1658 -му на згадку брюссельській гільдії, а сам емігрував в Амстердам.

Місіонерство і смерть на чужині[ред.ред. код]

Релігійно налаштований художник і раніше відрізнявся побожністю і ревним виконанням постів і обрядів. Посиленню релігійних настроїв сприяли невдоволення власною долею та знайомство з французькими місіонерами - лазаритами. Серед стимулів еміграції до човнобудівного Амстердаму - нагляд за побудовою вітрильника, бо художник зажадав стати католицьким місіонером. Човен 1661 року відбув у Марсель, а звідти разом з єпископом Франсуа Фалу та сьома священниками відбув до Сирії. Виснажений постами художник не зайшов спільної мови з католицькою місією, представники якої вважали старого і дратівливого митця - збожеволівшим. Важкий шлях через Тебріз до Ісфахану не покращив відносини і митця визнали непринадним для місіонерства через психічну нестабільність. Він таки дістався католицького поселення португальських єзуїтів у Гоа, Індія, де мешкав два роки. В Гоа він і помер 1664 року.

Митця забули більш ніж на двісті років.

Вибрані твори[ред.ред. код]

« Відпочинок після полювання на зайця», приватн. збірка

Джерела[ред.ред. код]

  • Петров А.Н., «Савва Чевакинский», серия «Зодчие нашего города», Л, «Лениздат», 1983
  • Гос. Эрмитаж, «Западноэвропейская живопись», каталог № 2, Л, «Искусство», 1981, с. 68
  • Michael Sweerts: 1618—1664/ Guido Jansen a.o., eds. Amsterdam: Rijksmuseum, 2002

Див. також[ред.ред. код]