Міхеєв Іван Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міхеєв Іван Степанович
Михеев Иван Степанович
Міхеєв.jpg
Народився 19 липня 1876(1876-07-19)
село Ошторма-Юм'я
Помер 17 вересня 1937(1937-09-17) (61 рік)
місто Йошкар-Ола
Громадянство Росія Росія, СРСР СРСР
Діяльність просвітник, драматург
Володіє мовами російська

Міхе́єв Іва́н Степа́нович (19 липня 1876, село Ошторма-Юм'я — 17 вересня 1937, тюрма НКВД СССР, Йошкар-Ола) — удмуртський просвітник, автор та видавець підручників та методичних робіт, драматург.

Жертва сталінського терору.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селі Ошторма-Юм'я Мамадиського повіту Казанської губернії (нині Кукморський район Татарстану). В 1896 році закінчив Казанську вчительську чужорідну семінарію, рік працював помічником вчителя в Центральній удмуртській школі села Карлиган та був запрошений на роботу вчителем зразкового початкового вотського училища при Казанській семінарії. Працюючи в перекладацьких комісіях Казанського вчительського округу та православним місіонером товариства святителя Гурія, багато зробив для перекладу навчальних та віронавчальних книг на удмуртську мову, сам переклав та видав повне Євангеліє (1904). В 1913 році його звільнили за «причетність до хвилювань учнів в семінарії». З 1917 року працював редактором удмуртського видання при Наркомнаці в місті Казань. У 19241929 роках викладав на робітничому факультеті Казанського східно-педагогічного інституту, з 1929 року працював у вишах Середньої Азії в містах Ходжент, Сталінабад, Самарканд. В 1936 році запрошений викладати в Марійський державний педагогічний інститут на кафедру російської мови та методики. В 1937 році викрадений бандою НКВД і убитий в тюрмі за наказом комуністів.

Творча робота[ред. | ред. код]

Автор підручників та посібників, виступав проти механічного навчання в початковій школі, закликав застосовувати наглядно-перекладацький метод, починати навчання рідною мовою, потім поступово переходити на російськомовне навчання.

У 1906—1917 роках «Сочинения по картинкам» витримали 17 видань та розійшлось по всій Росії і за її межами (Туреччина, Китай, Японія). Широко поширились 4 книги для читання російською мовою для чужородців й стали зразком для складання книг для читання удмуртською, татарською, марійською, киргизькою та іншими мовами народів східної Європи.

Як публіцист відстоював інтереси удмуртського народу. В роботі «Буддисты ли вотяки?» (1901) критикував священика Миколу Блінова, який поставив під сумнів виправдання судом мултанських удмуртів, закликав читачів до ствердження національної гідності і самопізнання.

В дусі ідей просвіти написані його п'єси «Эн лушка» («Не кради», 1906), «Визьтэм Онтон» («Дурний Онтон», 1919), «Удморт дышетись» («Учитель-удмурт», 1924). Після дозволу царського уряду на вільне книговидавництво почав в 1904 році видання календаря-щорічника удмуртською мовою «Удморт кылын календарь». В ньому містились корисні для селян відомості і практичні поради про ведення господарства, про те, як вберегтись від хвороб, про гігієну, виховання дітей. Календар припинив існування в 1910 році. До 1917 року Міхеєв створив до 30 праць — художні книги, підручники, навчальні посібники; та більше 30 за часів комуністичної диктатури.

Твори[ред. | ред. код]

  • Букварь для вотских детей. Казань, 1907;
  • Первая книга для чтения на вотском языке. Казань, 1907;
  • Пелляськись: Пьеса. Казань, 1919;
  • Удморт доктор: Пьеса. Казань, 1920;
  • Удмуртъёслэн революция потон азьын улэмзы: Пьеса. М., 1925.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • 400 лет русского книгопечатания. М., 1964. Т.1;
  • Суворова З. В. Педагогические идеи удмуртского просветителя И. С. Михеева. Ижевск, 1990;
  • Уваров А. Н. Югдытисьёс. Ижевск, 1994; Фролова Г. Д. Просветители удмуртского народа. Ижевск, 1996.