Мішель Девіль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мішель Девіль
фр. Michel Deville
Дата народження 13 квітня 1931(1931-04-13) (88 років)
Місце народження Булонь-Біянкур,
деп. О-де-Сен, Франція
Громадянство Франція Франція
Професія кінорежисер, сценарист
Роки активності 1958 — наш час
IMDb ID 0222545
Нагороди та премії
Сезар (1986)
Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Фото Мішеля Девіля

Мішель Деві́ль (фр. Michel Deville; нар. 13 квітня 1931, Булонь-Біянкур, О-де-Сен, Франція) — французький кінорежисер та сценарист. За 30 років режисерської кар'єри поставив понад двох десятків фільмів. Неодноразовий номінант та лауреат (1986) кінопремії «Сезар» за найкращу режисерську роботу та володар низки інших професійних та фестивальний кінонагород

Життєпис[ред. | ред. код]

Мішель Девіль народився 13 квітня 1931 року в Булонь-Біянкурі (департамент О-де-Сен у Франції). Закінчивши середню школу, Мішель поступив до університету, щоб зайнятися вивченням літератури, але досить скоро переключився на кінематограф. З 20-ти років Девіль став працювати асистентом режисера у Анрі Декуана, створивши з ним майже за 10 років 13 проектів.

Свою власну режисерську кар'єру Мішель Девіль почав наприкінці 1950-х років, дебютувавши трилером «Куля у стволі», поставленим спільно з Шарлем Жераром. Стрічка вийшла одночасно з першим фільмом французької «нової хвилі» «Красунчик Серж» Клода Шаброля, але до революційного кінонапряму Девіль не належав. Йому не вдалося добитися того рівня визнання, яке було у його сучасників Клода Шаброля, Франсуа Трюффо, Жан-Люка Годара, ймовірно тому, що фільми він ставив у традиційній манері, проте, вони (особливо комедії) були популярними у Франції 1970-х-1980-х років.

У 1960-х роках Мішель Девіль знімав «легковажні» стрічки за сценаріями своєї дружини Ніни Компаніець за участю популярних в ті роки акторок: Марини Владі («Чарівна брехуха», «Вкрали Джоконду»), Мілен Демонжо («Через жінок, через жінок», «Квартира дівчат»), Катрін Денев («Бенжамен, або Щоденник незайманого»). У 1961 році Девіль заснував свою власну продюсерську компанію «Éléfilm», щоб фінансувати власні фільми.

Розлучившись з Ніною Компанієць, яка сама стала режисером з 1971, Мішель Девіль почав знімати не лише комедії, але й стрічки інших жанрів: кримінальні драми («Досьє на 51-го», «Небезпека у будинку»), трилери («Глибокі води»), мелодрами («Літня ніч у місті»). Одна з найвідоміших його стрічок 1970-х «Оскаженілий баранчик», вже не підходила під однозначне жанрове визначення: це і комедія, і драма, і навіть трагедія. Так само як і знаменита стрічка Девіля 1988-го, іронічна притча «Чтиця» з Міу-Міу в головній ролі. У 1989 році фільм було номіновано на «Сезара» у 9-ти категоріях, зокрема за найкращий фільм, найкращу режисерську роботу та найкращий сценарій, та лише Міу-Міу отримала нагороду за найкраще виконання головної жіночої ролі.

Фільм Мішеля Девіля 1980-го року «Подорож удвох» змагався за головний приз 30-го Берлінського кінофестивалю[1], а через п'ять років ще один його фільм — «Небезпека у будинку» («Смерть у французькому саду»), було включено до основної програми 35-го Берлінаре[2] а Девіль отримав у 1986 році премію «Сезар» за найкращу режисуру. Саме з фільму «Смерть у французькому саду» у 1984 році почалася співпраця Девіля з Розаліндою Девіль (вродженою Дамамм) — його дружиною, яка є сценаристом та продюсером більшості його фільмів. У 1990-х роках випуск фільмів сповільнився, вони стали випускати приблизно по одному фільму кожні три роки.

У 1984 році Мішель Девіль входив до складу головного журі 37-го Каннського кінофестивалю.

У 2005 році Девіль оголосив, що залишає кінематограф.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Режисер

Визнання[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації Мішеля Девіля[3] ▼ 
Рік Категорія Фільм Результат
Приз Луї Деллюка
1967 Найкращий фільм Бенжамен, або Щоденник незайманого Нагорода
1988 Найкращий фільм Чтиця Нагорода
Каннський кінофестиваль
1971 Золота пальмова гілка Рафаель-розпусник Номінація
Кінофестиваль в Сан-Себастьяні
1978 Срібна мушля Досьє на 51-го Нагорода
1999 Золота мушля Хвороба Закса Номінація
Срібна мушля найкращому режисерові Нагорода
Приз за найкращий сценарій (з Розаліндою Девіль) Нагорода
Премія солідарності Номінація
Чиказький міжнародний кінофестиваль
1978 Золотий Ґ'юго за найкращий фільм Досьє на 51-го Номінація
1999 Хвороба Закса Нагорода
Премія «Сезар»
1979 Найкращий фільм Досьє на 51-го Номінація
Найкраща режисерська робота Номінація
Найкращий сценарій (разом з Мішелем Перро) Нагорода
1986 Найкращий фільм Небезпека у будинку Номінація
Найкраща режисерська робота Нагорода
Найкращий сценарій Номінація
1989 Найкращий фільм Чтиця Номінація
Найкраща режисерська робота Номінація
Найкращий сценарій Номінація
2000 Найкраща режисерська робота Хвороба Закса Номінація
Найкращий сценарій Номінація
Приз Французького синдикату кінокритиків за найкращий французький фільм
1979 Найкращий фільм Досьє на 51-го Нагорода
1986 Небезпека у будинку Нагорода
2000 Хвороба Закса Нагорода
Берлінський кінофестиваль
1980 Золотий ведмідь Подорож удвох Номінація
1985 Небезпека у будинку Номінація
Кінофестиваль містичного кіно MystFest
1982 Найкращий фільм Глибокі води Номінація
Кінофестиваль Lucas
1984 Приз дитячої секції Маленька банда Нагорода
1985
Приз товариства драматичних авторів і композиторів (SACD)
Нагорода
Монреальський кінофестиваль
1988 Гран-прі Америк Чтиця Нагорода
Венеційський кінофестиваль
2002 Золотий лев Майже спокійний світ Номінація
Фестиваль жіночого кіно у Бордо
2002 Спеціальна згадка Майже спокійний світ Нагорода

Примітки[ред. | ред. код]

  1. IMDB.com: Awards for Le Voyage en douce. imdb.com. Процитовано 4.09.2015. 
  2. Berlinale: 1985 Programme. berlinale.de. Процитовано 4.09.2015. 
  3. Повний перелік нагород на номінацій Мішеля Девіля на сайті IMDb(англ.)

Посилання[ред. | ред. код]