Мішель Морган (французька акторка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мішель Морган
Michèle Morgan
Зображення
Ім'я при народженні: Сімо́на Рене́ Русе́ль
Народилася 29 лютого 1920(1920-02-29)
Нейї-сюр-Сен, Франція
Померла 20 грудня 2016(2016-12-20) (96 років)
Медон, О-де-Сен, Франція
Поховання:
Tombe de Gérard Oury au cimetière de Montparnasse à Paris.JPG :
цвинтар Монпарнас
Громадянство: Франція Франція
Рід діяльності: 1935—1999
Alma mater: Курси Симона
У шлюбі з: William Marshall[d], Анрі Відаль і Жерар Урі
Діти: Mike Marshall[d]
Нагороди:
Кавалер ордена Почесного легіону
Командор ордена Почесного легіону
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Орден Мистецтв та літератури
Офіцер ордена «За заслуги» (Франція)
IMDb: ID 0006807
Commons-logo.svg Мішель Морган у Вікісховищі

Мішель Морган (фр. Michele Morgan, справжнє ім'я Сімо́на Рене́ Русе́ль, фр. Simone Renée Roussel; *29 лютого 1920(19200229), Нейї-сюр-Сен — 20 грудня 2016, Медон, О-де-Сен) — відома французька акторка.

Біографія[ред.ред. код]

Народилася 29 лютого 1920 року. Дитинство пройшло в передмісті Парижа, місто Нейі-сюр-Сен. Тут актриса живе і зараз. Батько був перекладачем. Мати повністю себе присвятила домові та п'ятьом дітям, які виховувалися в суворих католицьких правилах.

У віці 15 років записалася на драматичні курси акторської майстерності Рене Сімоне. В 17 років отримала першу роль в кіно з легендарним артистом Ремю. Зйомки, хвалебні статті, де її називали «юною Гретою Гарбо» призводять до запрошення в картину «Набережна туманів». Партнером в цій картині буде Жан Габен, з яким Морган пов'язуватимуть деякий час романтичні стосунки.

На гребені успіху «Набережних туманів», за рік до початку війни, Мішель запрошують до Голлівуду. Не бажаючи працювати на фашистів, Морган їде до Америки. Кар'єра там не зовсім вдалася — ролі були другорядні, а то й епізоди. Виходить заміж за американського співака Ульямса Маршала, народжує сина Майка.

Після звільнення Парижа французькі продюсери запропонували знятися в картині «Пасторальна симфонія». Морган повертається в Париж, пізніше розлучається з чоловіком. За картину «Пасторальна симфонія» в 1946 році отримує приз в Каннах. Кар'єра набирає обертів — головні ролі, зіркові партнери.

Другий шлюб теж виявився невдалим. Третім чоловіком (цивільним) був знаменитий французький режисер Жерар Урі, з яким Морган прожила 46 років.

Морган — одна з небагатьох актрис старшого покоління, до яких проявили інтерес режисери «нової хвилі»: «Ландрі» (1962) Клода Шаброля і більш молоді постановники: «Кіт і миша» (1975) Клода Лелуша, «У всіх все гаразд» (1990) Джузеппе Торнаторе.

Була головою журі фестивалю на Каннах, написала автобіографію.

Після втрати сина в 2005 році (помер від раку легенів в шістдесят років) і чоловіка в 2006 році, легендарна кінозірка вела життя самітниці, допускаючи до себе лише родичів. Останній фільм «Суперниці» (1999), був знятий для телебачення. Кіно відійшло на другий план, почала захоплюватися живописом — малювала картини. Траплялися виставки.

У Франції Мішель Морган користувалася загальним визнанням як одна з «grandes-dames» французького кіно.

Фільмографія[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]