Мішин Василь Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мішин Василь Павлович
рос. Василий Павлович Мишин
Народився 18 січня 1917(1917-01-18)
Byvalind, Q4455603?, Богородський повітd, Московська губернія, Російська імперія
Помер 10 жовтня 2001(2001-10-10) (у віці 84 роки)
Москва, Росія
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство Росія Росія
Місце проживання СРСР
Діяльність науковець, конструктор
Галузь ракетобудування[d]
Alma mater Московський авіаційний інститут
Вчене звання академік Російської академії наук
Знання мов російська
Заклад Московський авіаційний інститут
Членство Російська академія наук і Академія наук СРСР
Партія КПРС
Нагороди

Василь Павлович Мішин (рос. Васи́лий Па́влович Ми́шин) (18 січня 1917 – 10 жовтня 2001) був російським інженером у Радянському Союзі та видатним піонером ракетної промисловості, якого найбільше запам’ятали невдачами в радянській космічній програмі, яка сталася під його керівництвом.

Мішин народився в Биваліно Богородського повіту Московської губернії Російської імперії, вивчав математику в Московському авіаційному інституті[1].

Мішин був радянським вченим-ракетником і одним із перших радянських спеціалістів, який побачив об’єкти нацистської Німеччини Фау-2 наприкінці Другої світової війни разом із іншими, такими як Сергій Корольов, який перед ним очолював конструкторське бюро ОКБ-1, і Валентин Глушко, який його змінив[2].

Мішин працював з Корольовим як його заступник в Дослідно-конструкторському бюро[3] працюючи над такими проектами, як розробка першої радянської міжконтинентальної балалістичної ракети, а також у програмах «Супутник»[2] і «Восток». Він став начальником конструкторського бюро ОКБ-1 Корольова і був головним конструктором після смерті Корольова в 1966 році під час операції з видалення пухлини з товстої кишки Корольова[1]. Він успадкував ракетну програму Н-1, яка мала намір висадити людину на Місяць, але яка виявилася фатальним недоліком (головним чином через відсутність належного фінансування).

Розробка Н-1 почалася 14 вересня 1956 року, за десять років до того, як Мішин взяв її під контроль. Він був обраний для місії посадки на Місяць[4], яка вимагала конструкцію, здатну вивести на орбіту дев’яносто п’ять тонн вантажу, порівняно з п’ятдесяти, а потім і сімдесяти п’ятьма тоннами, що вимагалися на початку розробки[5]. Під керівництвом Корольова було започатковано прецедент відмови від більшості звичайних наземних випробувань. За словами Корольова, це сталося через те, що належні об’єкти не будуть фінансуватися, і це також дозволить проводити більш ранні тестові польоти. Деяких невдач, з якими зіткнувся Мішин під час свого керівництва, можна було б уникнути, якби на цьому етапі було проведено подальше тестування[6]. Для боротьби з несправностями двигунів під керівництвом Мішина була створена система КОРД. Щоб запобігти нерівномірному польоту ракети внаслідок незбалансованої тяги, спричиненої несправністю двигуна, несправний двигун і двигун навпроти нього в базі ракети будуть вимкнені. KOРД також зробить розрахунки, необхідні для компенсації відсутніх двигунів, що дозволить зберегти ту саму траєкторію польоту[7][8].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Harvey, Brian (2007). Soviet and Russian Lunar Exploration. Chichester: Springer. с. 87. ISBN 978-0-387-21896-0.
  2. ↑ а б Harvey, Brian (2007). Soviet and Russian Lunar Exploration. Chichester: Springer. с. 10. ISBN 978-0-387-21896-0.
  3. ↑ Collins, Martin J. (1999). Space Race: The U.S.-U.S.S.R. Competition to Reach the Moon. San Francisco: Pomegranate. с. 65. ISBN 0-7649-0905-3.
  4. ↑ Harvey, Brian (2007). Soviet and Russian Lunar Exploration. Chichester: Springer. с. 115. ISBN 978-0-387-21896-0.
  5. ↑ Harvey, Brian (2007). Soviet and Russian Lunar Exploration. Chichester: Springer. с. 118–119. ISBN 978-0-387-21896-0.
  6. ↑ Harvey, Brian (2007). Soviet and Russian Lunar Exploration. Chichester: Springer. с. 121. ISBN 978-0-387-21896-0.
  7. ↑ Harvey, Brian (2007). Soviet and Russian Lunar Exploration. Chichester: Springer. с. 122–123. ISBN 978-0-387-21896-0.
  8. ↑ Дневники Василия Мишина В открытом доступе. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 13 березня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мішин_Василь_Павлович&oldid=41665441