Мендзижеч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мендзижеч
Międzyrzecz
Герб Прапор
Герб Прапор
замок
замок
Основні дані
52°26′ пн. ш. 15°35′ сх. д. / 52.433° пн. ш. 15.583° сх. д. / 52.433; 15.583Координати: 52°26′ пн. ш. 15°35′ сх. д. / 52.433° пн. ш. 15.583° сх. д. / 52.433; 15.583
Країна Польща Польща
Регіон Любуське воєводство
Засновано друга половина IX століття
Магдебурзьке право 1248
Населення 18 539 (2008[1])
Площа міста 10,26 км²
Густота населення 1807 осіб/км²
Поштові індекси 66-300
Телефонний код 48 95
Номери автомобілів FMI
Висота НРМ 49,8 - 52,5 м
Міста-побратими Райнікендорф, Шарлоттенбурґ-Вільмерсдорф і Wilmersdorf[d]
Міська влада
Веб-сторінка miedzyrzecz.pl

Мендзижеч у Вікісховищі?

Мендзижеч, Мєндзижеч (пол. Międzyrzecz, нім. Meseritz) — місто в західній Польщі, на річках Обра та Паклиця. Адміністративний центр Мендзижецького повіту Любуського воєводства.

Географія[ред.ред. код]

Місто розташоване на рівнині,[2] у північно-західній частині Великопольської низовини,[3] за 11 км від давнього кордону Бранденбургу.[2]

Історія[ред.ред. код]

Дитмар Мерзебурзький згадував у своїй хроніці[2] про існування абатства в Мендзижечі у 1005 році. Ймовірно, вже тоді, окрім монастиря Римо-католицької церкви, існувало городище, яке 1095 року захопили поморяни та укріпили його. Король Владислав Герман наказав своєму воєводі Сецехові (пол. Sieciech) відновити контроль над городищем (містом), відправивши разом з ним свого сина — десятирічного королевича Болеслава. Воєвода мав намір відступити, оскільки в теплі пори року копати в болотистому грунті рови для полегшення підходу до замку не було доречним. Дочекавшись зими, коли болотистий ґрунт замерзне, вояки короля, підійшовши впритул під мури, таки змогли взяти Мендзижеч, а залога домовилася, що буде мати можливість вільного виходу. Місто перебувало під контролем поляків до смерті короля Болеслава III Кривоустого (1085—1138[4]), після чого його знову захопили поморяни. Поляки повернули над містом і замком до середини ХІІІ століття, бо тоді каліський князь Болеслав віддав наказ розширити замкові вали і перекопи. За часів правління короля Казимира ІІІ Мендзижеч знову належав полякам, а сам правитель сприяв зміцненню місцевої твердині. 1474 року сілезці разом з вояками короля Угорщини Матіаша Корвіна здобули та спалили місто, а замком заволоділи після того, як підкупили старосту Сендзівуя Жидовського (пол. Sędziwój Żydowski). 1485 року король Казимир IV Ягеллончик надав Мендзижечу магдебурзьке право. 1565 року король Сигізмунд II Август обрав місто як місце для проведення прикордонних ярмарків.[5]

1811 року в місті було 394 доми. 1836 року в місті заснували реальну школу, на базі якої пізніше відкрили філологічну гімназію.[2]

Населення[ред.ред. код]

1811 року проживали 3414 мешканців, 1837 — 4598, з них 3443 — християни, 1155 — євреї (пол. Żydzi).[2]

Пам'ятки[ред.ред. код]

Релігія[ред.ред. код]

1259 року в місті існував костел святого Альберта (Войцеха), який імовірно давніше входив до складу монастирського комплексу. Староста Станіслав Мишковський віддав протестантам (лютеранам[джерело?]) римо-католицький костел, внаслідок чого місцевий пробощ Ян Лонцький (пол. Jan Łącki) змушено покинув місто.[5]

Цікаві об'єкти[ред.ред. код]

Поблизу Мендзижеча розташований Regenwurmlager («Табір дощового черв'яка») — покинутий німецький укріплений район на заході Польщі.

Відомі люди[ред.ред. код]

  • Мартін Фехнер (пол. Marcin Vechner) — сілезець, перший лютеранський пастор у місті[5]
  • Ян Франконіус (пол. Jan Franconius) — релігійний діяч, аріянський міністр у місті[6]

Каштеляни[ред.ред. код]

Старости[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  2. а б в г д Międzyrzecz, niem. Meseritz&n…bsp;— S. 382.
  3. Historia Międzyrzecza. (пол.)
  4. Головко О. Б. Болеслав III Кривовустий // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 332. — ISBN 966-00-0734-5.
  5. а б в Międzyrzecz, niem. Meseritz&n…bsp;— S. 383.
  6. Szczotka S. Franconius Daniel (w. XVI/XVII) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1948. — T. VII/1, zeszyt 31. — S. 80. (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Польща Це незавершена стаття з географії Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.