Скліфосовський Микола Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з М.В.Скліфасовський)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Скліфосовський Микола Васильович
Sklifosovskiy.jpg
Народився 6 квітня 1836(1836-04-06)
хутір поблизу міста Дубоссари
Помер 13 грудня 1904(1904-12-13) (68 років)
село Яківці Полтавського повіту
·інсульт
Поховання
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність хірург, фізіолог, викладач університету
Відомий завдяки медицина
Alma mater Московський університет
Науковий ступінь доктор наук (1863)
Заклад Київський університет[d], Імператорська медико-хірургічна академія[d], Імператорський Московський університет[d] і Saint Petersburg Medical Academy of Postgraduate Education[d]
Нагороди
орден Святого Володимира 1 ступеня
Звання професор

Микола Васи́льович Скліфосо́вський (* 25 березня (6 квітня), 1836, хутір поблизу м. Дубоссари, тоді — Тираспольського повіту Херсонської губернії, тепер — Молдова (ПМР) — † 30 листопада (13 грудня) 1904, с. Яківці Полтавського повіту) — український і російський хірург.

Біографія[ред. | ред. код]

Могила Миколи Скліфосовського, Яківці (Полтава)

Народився в сім'ї бідного канцеляриста. Імовірно, справжнє прізвище професора — Скліфос. Виховувався в притулку для сиріт.

Навчався в Одеській гімназії. Вищу освіту здобув на медичному факультеті Московського університету[1].

По закінченні мед.факультету Московського університету (1859) повернувся на батьківщину, працював в Одеській міській лікарні, у 18701871 рр. — професор Київського університету, пізніше професор вищих медичних шкіл у Петербурзі й Москві.

1863 року отримав ступінь доктора медицини, захистивши дисертацію «Про кров'яну приматочну пухлину».

З 1866 року — в закордонному відрядженні, стажувався у Великій Британії, Франції, Німецькій імперії. Як військово-польовий хірург брав участь в австро-пруській та франко-пруській війнах. Учасник російсько-турецької війни 1877—1878, де працював разом з хірургом Миколою Пироговим. Після завершення воєнних дій на Балканах працював професором у Московському університеті, завідувачем хірургічної клініки, яку розбудував і перетворив у потужний лікувальний комплекс (нині — Московський міський науково-дослідний інститут швидкої допомоги імені М. В. Скліфосовського). З ініціативи вченого в Російській імперії почали періодично проводитися з'їзди хірургів. 1897 року провів у Москві ХІІ Міжнародний з'їзд хірургів.

Був визначним військово-польовим хірургом, один із перших запровадив у Російській Імперії асептику та антисептику у хірургічній практиці, сприяв жіночій медичній освіті, організації медичного факультету при університеті в Одесі.

За ініціативою Скліфосовського було оголошено серед лікарів збирання коштів на побудову пам'ятника М. І. Пирогову в Москві. На його прохання відомий скульптор Шервуд безкоштовно створив прекрасну модель пам'ятника, який і було поставлено перед будинком хірургічної клініки на Дівочому полі.

У зв'язку з важкою хворобою 1900 року повернувся на Батьківщину, оселився у своєму маєтку «Відрада» поблизу с. Яківці (нині — частина Полтави), де й скінчив свої дні. Маєток дістався його дружині від українських родичів. Скліфосовський висадив там сад, який на міжнародній виставці плодівництва в Петербурзі в 1894 році назвали «Полтавською Швейцарією». Першим у Полтаві почав вирощувати хміль, купив в Баварії міні-броварню. Селян Микола Васильович лікував безкоштовно. На свої кошти побудував госпіталь для інвалідів російсько-турецької війни, в будівлі якого нині знаходиться Музей Полтавської битви.

Родина[ред. | ред. код]

Перша дружина Скліфосовського Ліза померла в 24 роки від тифу. Після цього Микола Васильович одружився на гувернантці Софії, з якою прожив до самої своєї смерті. Долі дітей і другої дружини Миколи Скліфосовського виявилися трагічними:

  • син Борис помер у дитинстві,
  • син Костянтин помер у 16 років через туберкульоз нирок,
  • син Володимир покінчив життя самогубством теж у 16 років,
  • син Микола загинув на Російсько-японській війні,
  • син Олександр пропав безвісти у Громадянську війну,
  • донька Софія, як припускають, втопилася в річці,
  • доньку Тамару, яка доглядала хвору матір Софію Олександрівну, зґвалтували і повісили униз головою на дубі бійці Червоної армії[2], коли 4 (17) жовтня 1919 року увірвались у маєток Скліфосовського. Саму Софію Олександрівну, дружину медика, зарубали лопатами, не зважаючи навіть на те, що у Софії Олександрівни був папір, підписаний Леніним, про те, що на сім'ю Скліфосовського репресії не поширюються[3].

Діти Тамари Надія і Ольга виїхали з батьком за кордон. Ольга оселилася в Швейцарії, приїжджала до Полтави.

Праці[ред. | ред. код]

Праці Скліфосовського присвячені питанням військово-польової хірургії, травматології, хірургії органів черевної порожнини тощо.

Увічнення пам'яті[ред. | ред. код]

Ім'ям Миколи Скліфосовського названі:

Прізвище Скліфосовський стало загальним ім'ям для медиків. Герой Юрія Нікуліна у комедії Леоніда Гайдая «Кавказька полонянка, або Нові пригоди Шурика» звертається до медика зі словами «Коротше, Скліфосовський», намагаючись закінчити лекцію про ящур, яку читали йому Шурик і його друг, що перевдяглись у санітарів. Сама фраза стала крилатою, її вживають, коли хочуть перервати розлогу промову, хоча сам Микола Скліфосовський був небагатослівним і завжди дуже чітко висловлював свою думку.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]