Ньярлатхотеп
Ньярлатхотеп (англ. Nyarlathotep) — вигаданий персонаж з творів Говарда Лавкрафта, втілення хаосу, посланець богів Міфів Ктулху. Не має чіткої форми, проте зазвичай постає як щось дуже огидне, мінливе чи вируюче («Ньярлатхотеп... Повзучий Хаос»[1]) ... Зі слів самого Ньярлатхотепа, він має тисячі облич. Як "аватари Ньярлатхотепа" згадується об'єкт поклоніння містичного культу "Зоряна Мудрість", що потребує кривавих жертв та здатен перебувати лише в пітьмі [2].
Вперше з'являється в поемі «Ньярлатхотеп»: він приходить з Єгипту в образі смаглявої худорлявої людини, що нагадує фараона давнини, і мандрує світом, пророкуючи загибель людства. Пізніше Г. Лавкрафт виклав загальний зміст поеми у ХХІ сонеті циклу "Гриби з Юґґоту".
|
А потім з Єгипту прийшов Ньярлатхотеп. Ким він був, ніхто не міг сказати, але мав він древню кров у жилах та зовнішність Фараона. Чернь вклонялася, лише побачивши його, не знаючи чому. Він проголосив себе повсталим з пітьми двадцяти семи століть; знання його походили не з цієї планети. В землі цивілізовані ввійшов Ньярлатхотеп, ця струнка та смуглява потвора [1] | 
|
У творі «Сомнамбулічний пошук незвіданого Кадату» він з'являється в людському образі та намагається обдурити головного героя і не дати йому знайти місто з його сну.
|
|
... Між двома колонами чорношкірих невільників з'явилася самотня фігура — високий стрункий чоловік з юним обличчям античного фараона, одягнений у переливчастий хітон і увінчаний золотим вінцем, від якого йшло сяйво. Прямо до Картера йшов величний чоловік, чия горда статура та приємні риси обличчя були повними чарівності смаглявого бога або занепалого ангела і в чиїх очах грали потаємні іскорки вибагливої вдачі. |
|
Ньярлатхотеп, відповідно до загальної міфологічної системи Г. Лавкрафта, є посланцем божевільного бога Азатота, і таким чином, серед усіх богів Лавкрафтівського пантеону лише Ньярлатхотеп здатен спілкуватися з людьми безпосередньо, у світі "простору", "часу" та "причинності" [3]. Окремі деталі творів, в яких згадується Ньярлатхотеп (окрім вже зазначених, можна особливо виділити "Сни у Відьомському Домі" чи "Той, що в Пітьмі Сидить") дозволяють припустити, що Ньярлатхотеп виступає уособленням постіндустріальної доби з її культом прогресу та технічними засобами, що дозволяють нівелювати простір і таким чином, за Лавкрафтом, трансформувати класичний Всесвіт у незрозумілий та жахливий Хаос [4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Лавкрафт Г. Ф. Ньярлатхотеп
- ↑ Лавкрафт Г. Ф. Той, що в Пітьмі Сидить
- ↑ Лавкрафт Г. Ф. Азатот
- ↑ Артамонов О. Образ Ньярлатхотепа як символ постіндустріальної епохи Збірник тез доповідей учасників наукової конференції Філософського факультету ЛНУ ім. І. Франка "Дні Науки-2014".
| |||||||||||||||||||||||||||||
