Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з НАОМА)
Перейти до: навігація, пошук


Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
НАОМА
Herb NAOMA.jpg
Головний корпус університетуГоловний навчальний корпус НАОМА, травень 2009
50°27′32″ пн. ш. 30°30′26″ сх. д. / 50.45889° пн. ш. 30.50722° сх. д. / 50.45889; 30.50722Координати: 50°27′32″ пн. ш. 30°30′26″ сх. д. / 50.45889° пн. ш. 30.50722° сх. д. / 50.45889; 30.50722
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування вул. Вознесенський узвіз, 20, Київ, Україна
Засновано 1917
Ректор Андрій Володимирович Чебикін
Студентів близько 900 (кін. 2000-х рр.)
Випускники :Категорія:Випускники НАОМА
Сайт www.naoma.edu.ua
Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури у Вікісховищі?
Не слід плутати з творчо-науковою установою — Національною академією мистецтв України

Націона́льна акаде́мія образотво́рчого мисте́цтва і архітекту́ри (НАОМА) — єдиний в Україні багатопрофільний вищий навчальний заклад художньої освіти, що має академічне спрямування і готує фахівців живопису, скульптури, графіки, театрально-декораційного мистецтва, архітектури, реставрації творів мистецтва, мистецтвознавства та артменеджменту.

Історія[ред.ред. код]

Фундатори української академії мистецтв під час її відкриття у грудні 1917 року
Федір Кричевський — перший ректор (1917—1918, 1920—1922)

Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури є спадкоємицею Української академії мистецтва, створеної 18 грудня 1917 з ініціативи видатних діячів культури, науки і мистецтва — академіка Михайла Грушевського, вчених Дмитра Антоновича і Григорія Павлуцького, художників Василя Кричевського, Федора Кричевського, Вадима Меллера, Михайла Бойчука, Олександра Мурашка, Георгія Нарбута, Миколи Бурачека, Михайла Жука, Абрама Маневича.

Статут Академії затвердила Українська Центральна Рада 5 (18) листопада 1917 року, а урочисте відкриття відбулося 5 (18) грудня того ж року у приміщенні Української Центральної Ради. Академію очолювала Рада Академії у складі Дмитра Антоновича, Павла Зайцева, Данила Щербаківського (вчений секретар) та ін. Ректорами Академії були: Василь Кричевський, Федір Кричевський (1918 і 1921 — 23), Олександр Мурашко, Георгій Нарбут, Михайло Бойчук. Перші професори: Михайло Бойчук (монументальне мистецтво), Микола Бурачек (пейзаж), Василь Кричевський (архітектура, композиція), Федір Кричевський (побутовоісторичне малярство, портрет), Абрам Маневич, Олександр Мурашко, Михайло Жук (станкове малярство, рисунок), Юрій Нарбут (графіка), Данило Щербаківський (українське народне мистецтво, історія українського мистецтва). 1921 року до професорського складу додатково увійшли: Лев Крамаренко (монументально-декоративне малярство), Вадим Меллер (театральне оформлення), Софія Налепинська-Бойчук (дереворит), Євген Сагайдачний, Бернард Кратко (скульптура), Андрій Таран (мозаїка) та ін.

1922 року розпорядженням Губернського відділу професійної освіти при Наркоматі освіти Академію перетворено на Київський Інститут Пластичних Мистецтв, який 1924 року, після об'єднання з Київським архітектурним інститутом, дістав назву Київський художній інститут.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 1992 року закладові повернуто первісну назву — Українська академія мистецтв, а відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 17 березня 1998 року вона стала Академією образотворчого мистецтва і архітектури.

Рішенням Державної акредитаційної комісії України від 8 липня 1997 року академію акредитовано за IV рівнем, а 23 листопада 1999 року — атестовано.

Як визначному мистецькому осередкові в освіті, за значні досягнення у навчальній і науковій діяльності, підготовці мистецьких і науково-педагогічних кадрів у галузі образотворчого мистецтва і архітектури академії Указом Президента України від 11 вересня 2000 року надано статус Національного навчального закладу.

Факультети[ред.ред. код]

У НАОМА діють такі факультети:

  • живопису,
  • графіки,
  • архітектури,
  • мистецтвознавства,
  • скульптури,
  • реставрації творів мистецтва
  • графічного дизайну
  • сценографії та кіносценографії

Вихованці[ред.ред. код]

Див. також: Категорія:Випускники НАОМА

За час існування академія стала головним вищим навчальним закладом з підготовки кадрів українського образотворчого мистецтва і архітектури. У ній виховано близько 7 тисяч фахівців, сформувались всесвітньовідомі мистецькі школи Михайла Бойчука, Георгія Нарбута, Федора Кричевського.

Творчість таких талановитих випускників академії, як Платон Білецький, Ніна Божко,Василь Бородай,Олександр Бурлін, Марина Ващенко, Макар Вронський, Тетяна Голембієвська, Юрій Гончаренко, Сергій Григор'єв, Михайло Грицюк, Сімка Гуєцький, Василь Гурін, Олександр Данченко, Катерина Двоєглазова, Михайло Дмитренко, Борис Довгань, Володимир Дубровський, Костянтин Єлева, Ірина Єремеєва, Василь Забашта, Володимир Заболотний, Андрій Зяблюк, Христина Катракіс, Вадим Клєваєв, Олександр Ковальов, Володимир Костецький, Олександр Костецький, Катерина Косьяненко, Борис Краснов, Роберт Лісовський, Олександр Лопухов, Микола Марченко, Ніна Марценюк, Георгій Меліхов, Олександр Мордань, Федір Нірод, Вадим Одайник, Зоя Одайник — Самойленко, Оксана Одайник, Олексій Олійник, Оксана Павленко, Іван Падалка, Олександр Пащенко, Анатолій Пламеницький, Оксана Полтавець-Гуйда, Галина Попінова, Оксана Попінова, Микола Попов, Віктор Пузирков, Віктор Радченко, Ольга Рапай-Маркіш, Микола Рокицький, Віктор Романщак, Олександр Рубан, Олена Сахновська, Василь Седляр, Іван Селіванов, Оксана Слєта, Микола Стороженко, Михайло Хмелько, Василь Чебаник, Андрій Чебикін, Вілен Чеканюк, Володимир Чепелик, Віктор Шаталін, Віталій Шостя, Валерій Швецов, Флоріан Юр'єв, Тетяна Яблонська;Георгій Якутович та багатьох інших стала надбанням української національної культури.

Герб НАОМА[ред.ред. код]

Основою і центром герба є розміщене у полі геральдичного барокового щита стилізоване графічне зображення сирина. Сирин — фантастичний птах із жіночою головою. За народним повір'ям, сирин — віщий птах, що знає минуле й майбутнє, може заглянути у найпотаємніші куточки Всесвіту. Як і ще один міфічний птах — фенікс — сирин є незнищенним, бо щоразу відроджується з попелу. У гербі сирина зображено з розпростертими крилами й поглядом, зверненим до глядача. Він — золотого кольору, що символізує шляхетність і велич.

Щит, на якому зображено золотого сирина, малинового кольору (геральдична назва — фіалковий). Барокова форма щита є невипадковою. Бароко, представлене в гербі, названою формою — найхарактерніший для історії української культури мистецький напрямок та період. Згори над щитом зображено золоте сонце, яке символізує джерело знань і майстерності, освітньо-навчальний характер академії.

Щит із зображенням сирина оточено вінком із лаврового та дубового листя, оповитим стрічкою з написом «Українська академія мистецтв». Вінок має яскраве зелене забарвлення, що символізує життя, багатство й незнищенність таланту і творчості. Стрічка з написом обвивається навколо вінка, лицьовий бік стрічки — білого кольору, зворотний — блакитного.

Художнє вирішення герба виконав 1997 як дипломну роботу випускник факультету графіки Олексій Вікторович Карпенко.

Головний навчальний корпус[ред.ред. код]

Адреса НАОМА — Вознесенський узвіз, 20.

1898 за проектом архітектора Євгена Єрмакова на Вознесенському узвозі споруджено будинок Київської духовної семінарії. 1925 року в цьому приміщенні розмістився художній інститут.

На території корпусу встановлено бюст Тараса Шевченка (скульптор М. Лисенко, архітектор І. Шемседінов, різьбяр по каменю А. Клименко), статую Лесі Українки (скульптор В. Прядка), статую колишнього студента інституту Я. Приходька, який загинув під час війни 1941—1945 (скульптор Н. Ю. Карбовська) та меморіальний комплекс зі стелою (архітектор М. Семирог-Орлик), на якій викарбувано імена студентів і викладачів навчального закладу, які полягли в роки війни. У 1996 році поруч із будівлею академії встановлено Пам'ятник репресованим митцям.

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
  • Українська академія мистецтва: монографія. Кн. 1. Історія заснування (березень — грудень 1917). Хронологія подій. Документи / О. Д. Кашуба-Вольвач; Нац. акад. мистецтв України, Ін-т проблем сучас. мистецтва. — Київ, 2014. — 223 c. — Бібліогр.: с. 202—207 — укp.
  • Січинський В. Українська Академія Мистецтва (До 35-річчя її заснування).
  • Газета «Свобода» — недільне видання. — Ч. 39. — Нью-Джерзі, 1952.
  • Павловський В. Українська Державна Академія Мистецтв (до 50-ліття її створення) // Нотатки з Мистецтва. — Ч. 7. — Філадельфія, 1968.
  • Київський художній інститут // Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 5. — К., 1980. — С. 151.
  • Художній інститут // Київ: Енциклопедичний довідник. — К., 1981. — С. 672—673.
  • Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури // Новий довідник для вступників до ВНЗ I, II, III, IV рівнів акредитації. — К.: Гранд-Ліцей, 2003. — С. 48.
  • Кашуба-Вольвач О. Ми жили в одному ритмі, в одному пориві (М. Тряскін) // Образотворче мистецтво. — 2009, № 4; 2010, № 1. — С. 34-37. [1]
  • Кашуба-Вольвач О. Павло Голуб'ятников. 1925—1930 рр.: викладання у Київському художньому інституті // Ч. 1. Образотворче мистецтво. — 2010, № 4; 2011, № 1. — С. 64-67; Ч. 2. Образотворче мистецтво. — 2011, № 2; — С. 32-35. [2]
  • Кашуба-Вольвач О. Д. Василь Овчинніков: Спогади про навчання у Київському художньому інституті. (Публікація документа Олени Кашуби-Вольвач) // Сучасне мистецтво. Наук. зб. Вип. VII. — К.: Фенікс. — 2010. — С. 271—291. [3]
  • Кашуба-Вольвач О. Д. Педагогічні програми з «Фортеху». Огляд авторських концепцій та їх аналіз // Сучасне мистецтво. Наук. зб. Вип. V. — Харків: Акта. — 2008. — С. 191—211. [4]

Посилання[ред.ред. код]