Набатейське царство
Набатейське царство (набатеїв, івр. נַבָּטִים — «Набат», араб. مملكة الأنباط, дав.-гр. Ναβαταῖοι — «набатайой») — держава, утворена набатеями — групою семітських племен, що існувала III ст. до н. е. — 106 н. е. на території сучасних Йорданії, Ізраїлю, Сирії та Саудівської Аравії. Столиця Набатейського царства — Петра в долині Ваді Рам (Йорданія).
Набатея при своєму утворенні зайняла більшу частину території Едому (Ідумеї), і виявилася об'єктом суперництва молодих держав діадохів — птолемеївського Єгипту і держави Селевкідів, зацікавлених в торгівлі з Аравією: караванні шляхи, по яких йшла торгівля прянощами і пахощами, проходили по набатейській території. У 312 р. до н. е. один з діадохів Антигон I Одноокий зробив спробу захопити Петру, однак зазнав невдачі. Набатея до початку II ст. до н. е. залишалася в сфері впливу птолемеївського Єгипту, і при занепаді держави Селевкідів почала територіальну експансію.
Спадкова монархія в Набатеї веде відлік з воцаріння Арети I в 169 р. до н. е. Набатейське царство змагалося з Хасмонейською Юдеєю, під час правління Арети III в 84 р. до н. е. підкорило Дамаск і частину Сирії. Протягом римської експансії в I ст. до н. е. — I ст. н. е. Набатея зуміла зберегти незалежність і союзницькі відносини з Римом — наприклад, набатейські війська виступали союзниками Риму під час облоги Титом Єрусалима. У 105 р. Траян після смерті Раббеля II приєднав Набатею до Риму, утворивши на її території провінцію Кам'яниста Аравія (Arabia Petraea).
Зміст
Набатейська мова[ред. | ред. код]
Ймовірно, набатейці були арабським плем'ям, але писали вони арамейською, використовуючи при цьому своєрідний шрифт. До нас дійшла велика кількість набатейських написів.
Царі Набатеї[ред. | ред. код]
Арета (Harith) I[ред. | ред. код]
Правив з 169 р. до н. е.
У російськомовній літературі іноді Харітат, титулатура — тиран, далі змінюється на базилевс.
Згадується в Біблії: 2-га книга Макавеїв 5:8: Кінцем його (Ясона, первосвященика) злісного життя було те, що, звинувачений перед Арета, володарем Аравійським, він бігав з міста в місто, всіма переслідуваний
Раббель I[ред. | ред. код]
Правив з 140 р. до н. е.
Арета II[ред. | ред. код]
Правив з 120 (110?) до 96 р. до н. е. Початок зіткнень з Юдеєю внаслідок експансіоністської політики Александра Янная.
Ободас (Avdat) I[ред. | ред. код]
Правив з 90 р. до н. е.
Війна з Юдеєю, поразка Александра Янная біля Голанських висот. Заснування Авдата (пустеля Негев). Активно допомагав Риму в завоюванні Юдеї
Арета III[ред. | ред. код]
Правив з 87 до 62 р. до н. е.
Ворожнеча з Хасмонеями, завоювання Дамаска (84 до н. е.), Вторгнення в Юдею, смерть Александра Янная, правління його дружини Шломціон, її смерть, боротьба за Хасмонейський трон між Гірканом і Арістобулом, перемога Арістобула і втеча Гіркана в Набатею. Облога Єрусалима Аретою і Гірканом в 65 до н. е., поява римлян, звернення Хасмонеїв до них, посилка Помпеєм Скавра для зняття облоги Єрусалима.
Ободас II[ред. | ред. код]
Коротке правління (кілька місяців), деталі невідомі
Малих (Малх) I[ред. | ред. код]
Правив з 60 до 30 р. до н. е.
Ім'я арамейською — «цар». Син Одобаса II, альянс з парфянами при захопленні останніми Сирії і Палестини в 40 до н. е., після повернення римлян в 34 до н. е. конфіскація останніми околиць Єрихону і гавані на Червоному морі. Війна з Іродом, поразка під Філадельфією (Амманом).
Ободас III[ред. | ред. код]
Правив з 30 до 9 р. до н. е.
Розквіт культури, масове храмове будівництво, включаючи авдатський храм.
Арета IV[ред. | ред. код]
Правив з 9 р. до н. е. по 40 р. н. е.
Коли цар Набатії Арета IV прийняв владу, минаючи Августа, останній розгнівався і навіть подумував про те, щоб відняти царство у Арети і приєднати Набатею до Юдеї. У 7 р. до н. е. Арета був затверджений царем. (І. Ш. Шифман, Цезар Август: на вершині влади).
Розквіт торгівлі, храмові комплекси виконують банківські функції, дочка Арети виходить заміж за Ірода Антипу, Одруження Ірода Антипи на Іродіяді, повернення дочки Арети в Набатею, похід Арети проти Ірода, поразка Ірода, звернення Ірода до Тиберія, наказ губернатору Сирії надати Іродові військову допомогу проти Арети.
Дамаск все ще набатейський, Апостол Павло у 2 посланні до Коринтян 2 Кор. 11:32-33: «У Дамаску намісник царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене, і я в кошику спущений з вікна по мурі і уник його рук».
Малих II[ред. | ред. код]
Правив з 40 до 70 р. н. е.
Інтенсивна торгівля через червономорські порти (Аль-Латт, нинішні Ейлат/Акаба), союзництво з Римом, посилка військ на допомогу Титу, що облягав Єрусалим (5000 кінноти і 1000 піхоти).
Раббел II[ред. | ред. код]
Правив з 70 до 105 р. н. е.
Останній з царів, після його смерті Траян приєднує Набатею, 22 березня 105 р. едикт про утворення провінції Кам'яниста Аравія (Arabia Petraea).
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Шифман І. Ш. Набатейська держава та її культура. З історії культури доісламської Аравії. (Серія «Культура народів Сходу. Матеріали та дослідження»). М., Наука. 1976. 163 стр. 3000 екз. (2-е вид. СПб, Видавництво СПбДУ. 2007)
- The Nabatean Kings
- # htalks Б. Подільський «Барух Подільський — про життя, про іврит та багато іншого»
- А kingdom of Traders by Philip C. Hammond
- Philip C. Hammond «The Nabataeans: Their History, Culture & Archaeology» (Coronet Books 1973)
- Nelson Glueck «Deities and Dolphins: The Story of the Nabataeans» (Farrar, Straus & Giroux, Incorporated, 1965)
