Набатна вежа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Набатна вежа
Дата створення / заснування 1495
Зображення
Країна  Росія
Адміністративна одиниця Тверський
Входить до складу списку пам'яток культури list of cultural heritage sites in Moscow — Kremlind
Статус спадщини об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd[1]
Висота 38 м
Вказівки, як дістатися Кремль / Васильевский спуск
Мапа
CMNS: Набатна вежа у Вікісховищі

Координати: 55°45′06″ пн. ш. 37°37′18″ сх. д. / 55.751843000027776043° пн. ш. 37.62190800002777280° сх. д. / 55.751843000027776043; 37.62190800002777280

Набатна вежа (рос. Набатная башня) — розташована на схилі Кремлівського пагорба навпроти храму Василя Блаженного. Побудована останньою з веж в 1495 році, архітектор невідомий[2]. Отримала свою назву в 1658 році після установки Спаського набатного дзвона[3]. Дзвін зняли з вежі на початку XIX століття, на початок ХХІ сторіччя він знаходиться в Арсеналі[ru][4][5].

Архітектура[ред. | ред. код]

Набатна вежа за пропорціями схожа на Спаську[6], вона добре зберегла свій історичний вигляд[7][3]. Її висота становить 38 м, довжина зовнішнього периметра біля підмурів'я — 44 м, товщина мурів — 2,5 м[8]. Вежа мала підйоми від підстави на стіну: при виникненні небезпеки можна було швидко добігти до дзвона і вдарити на сполох[9][10].

Внутрішні приміщення вежі складаються з двох ярусів. Нижній має у своєму складі декілька секцій, пов'язаних зі сходами у стінах, а також плоскі перекриття і численні приміщення. Вони також мають вихід на сходи, по яких можна піднятися на стіну. Верхній ярус і конус були оброблені цегляними півколонами, білокам'яними капітелями і пасками, що нагадують навершя Арсенальної вежі[3]. В 1676—1686 роках, коли місту вже не загрожували вороги, в процесі реконструкції стін і веж Кремля надбудували арковий четверик і шатро з оглядовою вежею[11][12]. Основний четверик у вежі завершується навісними бійницями з парапетом. У XVII столітті були встановлені машикулі (які спочатку зробили на наріжних, а потім на всіх інших вежах Кремля)[13], але наприкінці того ж століття при перебудові веж їх за непотрібністю заклали зсередини[10]. Потім бійниці були замінені типовими для всіх веж цегляним парапетом з ширинками. Зараз їх можна побачити зовні в завершенні нижнього четверика вежі[14].

Як і інші вежі Кремля, Набатна спочатку завершувалася дерев'яним скатним дахом[en][15][16].

Примітки[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Набатна вежа
  1. ↑ Постановление Совета Министров РСФСР № 1327 от 30.08.1960
  2. ↑ Рябчиков, 1980, с. 50.
  3. ↑ а б в Евдокимов, 2003, с. 78.
  4. ↑ Романюк, 2013, с. 61.
  5. ↑ Родимцева, 1990, с. 39.
  6. ↑ Колодный, 1983, с. 91.
  7. ↑ Гончарова, 1980, с. 27.
  8. ↑ Набатная башня Московского Кремля. Way2day.com. 14 грудня 2017. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 9 січня 2018.
  9. ↑ Либсон, 1983, с. 300.
  10. ↑ а б Воротникова, 2013, с. 144.
  11. ↑ Путешествие, 1979, с. 21.
  12. ↑ Набатная башня. Узнай Москву. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 9 січня 2018.
  13. ↑ Воротникова, 2013, с. 31.
  14. ↑ Гончарова, 1980, с. 29.
  15. ↑ Колли, 1968, с. 54.
  16. ↑ С.М. Земцов. Зодчие Москвы. Архитекторы Москвы второй половины XV и первой половины XVI века. — М. : Московский рабочий, 1981. — 302 с.

Література[ред. | ред. код]

  • Гончарова А. А. Стены и башни Кремля.. — М: Московский рабочий, 1980. — 96 с. — 50 000 экз.
  • Либсон В. Я., Домшлак М. И., Аренкова Ю. И. Памятники архитектуры Москвы. Кремль. Китай-город. Центральные площади. — М: Искусство, 1983. — 504 с. — 25 000 экз.
  • Евдокимов Д. В. Кремль и Красная площадь. — М: ИТРК, 2003. — 272 с. — 3000 экз. — ISBN 5-88010-160-6.
  • Романюк С. Сердце Москвы. От Кремля до Белого города. — М: Центрполиграф, 2013. — 912 с. — 60 000 экз. — ISBN 978-5-227-04778-6.
  • Воротникова И. А., Неделин В. М. Кремли, крепости и укрепленные монастыри русского государства XV—XVII веков. Крепости Центральной России . М-во культуры Рос. Федерации, Федер. гос. бюджет. учреждение культуры «Гос. историко-культурный музей-заповедник „Моск. Кремль“». — М: БуксМАрт, 2013. — 887 с.
  • гл.ред. Н. Я Колли. Всеобщая история архитектуры в 12т. Т.VI Архитектура России, Украины и Белоруссии XIV — перв. пол. XIX вв. — М: Издательство литературы по строительству, 1968. — Т. 6. — 569 с. — 12 000 экз.
  • Викторов А. Е. Опись ветхостей в башнях и стенах Московского Кремля, Китая города и Белого города. — М: 1877, 1667. — 16 с.
  • Московский Кремль. Путеводитель. — М: Московский рабочий, 1990. — 288 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-239-00780-2.
  • Колодный Лев. Главный Кремль России. — М: Современная Россия, 1983. — 208 с. — 50 000 экз.
  • Набат, в старину // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  • Указ царя Алексея Михайловича о пожарных набатах в Москве 1668 года. — М: ЧОИДР, 1899. — Т. 1.
  • Есипов Г. В. Исторический вестник. Набатный колокол. — М, 1981. — Т. 2. — 418—420 с. — ISBN 2411—1511.
  • Хайт В. Л. Возрождение Московского Кремля (рус.) // Промышленное и гражданское строительство: журнал. — 2000. — № 1. — С. 11—14.
  • Рябчиков Е. И. Красная площадь. — М: Московский рабочий, 1980. — 240 с. — 75 000 экз.
  • Б. И. Бродский. Сердце Родины — Кремль. — М: Изобразительное искусство, 1996. — 152 с. — ISBN 5-85200-036-1.
  • Лев Колодный. Путешествие по новой москве. — М: Профиздат, 1979. — 240 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Набатна_вежа&oldid=34885339