Набедреник (обладунок)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сегментований набедреник XVII ст. Дитячий обладунок Людовика XIII

Набе́дреник (від заст. бедро — «стегно»)[1] — частина середньовічного лицарського обладунку, яка накладалася на стегно[2].

Поли кольчуги й настегнові щитки забезпечували захист стегон тільки від ударів, спрямованих зверху вниз, залишаючи беззахисними від ударів знизу догори. Повноцінні набедреники були позбавлені цього недоліку. До поширення пластинчастого обладунку стегна захищали стьоганими накладками, аналогічними гамбезонам, надягаючи їх поверх кольчужних панчіх. Ранні зразки набедреників (XIV ст.) являли собою суцільну вигнуту сталеву пластину. Потім їх стали виготовляти з кількох гнучко зчленованих сталевих смуг (XV ст.)[3]. Пластини могли охоплювати по окружності, забезпечуючи захист і ззаду, але частіше закривали тільки передню частину ноги[4].

Зверху до набедреників примикали спідничка кіраси й настегнові щитки, знизу — наколінники.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Бедро // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Набедреник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Octave Penguilly L'Haridon, Catalogue des collections du cabinet d'armes de Sa Majesté l'Empereur, Imprimerie impériale, 1867
  4. Brian Price. Techniques of Medieval Armour Reproduction: The 14th Century. — Paladin Press, 2000. — ISBN 9781610047258.