Набережник плямистий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Набережник плямистий
Actitis macularia PEI NP.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Баранцеві (Scolopacidae)
Рід: Набережник (Actitis)
Вид: Набережник плямистий
Біноміальна назва
Actitis macularius
Linnaeus, 1766
     Гніздування     Шляхи міграції     Осіле проживання     Зимування
     Гніздування     Шляхи міграції     Осіле проживання     Зимування
Синоніми
Actitis macularia orth. err.

Tringa macularia L., 1766
Tringoides macularius Sharpe, 1896

Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Actitis macularius
ITIS logo.svg ITIS: 726049
IUCN logo.svg МСОП: 22693277
Fossilworks: 368015

Набережник плямистий[2] (Actitis macularia) — мала прибережна пташка з родини баранцевих. Назва роду Actitis походить від давньогрецьких aktites, "береговик, набережник", що в свою чергу походить від akte, "берег", а macularia по-латині від macula, "пляма". [3]

Разом зі своїм сестринським видомнабережником палеарктичним (A. hypoleucos) — він належить до роду Actitis. Вони змінюють один одного географічно; залітні птахи можуть зійтися зі статево зрілими птахами іншого виду і гібридизувати.

Поширення[ред. | ред. код]

Набережник плямистий — філопатричний вид. [4]. Місця його гніздування знаходяться біля прісних вод по більшій частині Канади та США. Набережники плямисті мігрують до півдня США, Карибського басейну та Південної Америки; зафіксовані дуже рідкісні зальоти до Західної Європи. Це не стадні птахи, вони рідко збираються в зграї. Набережник плямистий — найпоширеніший вид свого роду в Північній Америці через високі показники розмноження та здатність пристосовуватися до різних обмежень навколишнього середовища[4].

Опис[ред. | ред. код]

"Фотофіксація" набережників плямистих на Іль-Сент-Елен у Монреалі, Канада демонструє діагностичні особливості: повністю коричневі спина та хвіст (тобто відсутність чорного кольору, на відміну від багатьох інших коловодників), білі передні та задні краї крил, часткова біла смуга на крилі і білі краї хвоста.

Дорослі мають короткі жовтуваті ніжки і помаранчевий дзьоб з темним кінчиком. Тіло зверху бурувато-коричневе, а знизу біле з темними цятками. Виразність цих цяток варіює за сезонами життя набережників плямистих, стаючи особливо помітними в період розмноження. Вважають, що за ступенем плямистості можна визначити загальний стан здоров'я особини набережника. Як правило, самиці з більшою плямистістю були здоровішими за тих, у котрих не було стільки плям. Стан самців залежно від кількості плям, які на них проявляються, ще належить визначити. Крім того, із збільшенням віку розмір плям зменшується, а форма плям стає більш неправильною. Набережники плямисті також мають білу «брову» (supercilium)[5].

Птахи у позашлюбному оперенні, зображені нижче, не мають плямистих частин і дуже схожі на набережника палеарктичного з Євразії ; головною відмінністю є більш розмитий малюнок крила, видимий під час польоту, і зазвичай світло-жовті цівки ніг та лапки набережника плямистого. Види роду Actitis мають характерний ширяючий політ низько над водою. Вони також мають характерну ходу, з коливаннями хвоста вгору-вниз. Самці та самки мають подібні фізичні виміри, але відрізняються за вагою; самки, як правило, на 20-25% важчі за самців. [4]

Виміри : [6]

  • Довжина : 18–20 см)
  • Вага : 34-50 г
  • Розмах крил : 14–40,8 дюйма (37–40) см)

Розмноження[ред. | ред. код]

Місця розмноження вибираються з врахуванням різних факторів навколишнього середовища, але вони, як правило, знаходяться поблизу водойм з деяким рослинним покривом. Успішні місця розмноження можуть використовувати неодноразово, доки вони не стануть фізично непридатними через заростання рослинами, затоплення чи надто великий рівень хижацтва. Самиці зазвичай прибувають до місць розмноження першими від самців і встановлюють свої території. Самці прибувають до місць розмноження пізніше, але невідомо, наскільки точно вони прилітають саме до тих самих місць розмноження, які вибрали їхні самиці[7]. Пошук партнерів самицями набережників плямистих набагато більш конкурентний, ніж пошук потенційних партнерок для самців[4].

Протягом кожного літнього сезону розмноження самиці можуть спаровуватися і класти кладки від більш ніж одного самця, залишаючи їм висиджування. Це називається поліандрією . Самці набережників плямистих піклуються про потомство як до, так і після вилуплення. Вони висиджують свої яйця близько 20–23 днів. [4]. Батьки перших кладок можуть бути батьками пташенят і в пізніших кладках, ймовірно, через зберігання сперми в жіночих статевих шляхах, що часто трапляється у птахів. Самиці, які не знаходять додаткових партнерів, зазвичай допомагають висиджувати і виводити пташенят. «До інкубації концентрації тестостерону та дигідротестостерону в плазмі крові значно вищі у самців, ніж у самиць», і ці показники падають у 25 разів у самців у процесі інкубації[8]. Крім того, у спарених самиць концентрації тестостерону в 7 разів вищі, ніж у неспарених самиць[8]. Через свою поліандричну поведінку набережники плямисті, як правило, дають більше потомства порівняно з іншими видами коловодників[7].

Дієта[ред. | ред. код]

Ці птахи кормяться на землі або у воді, збираючи їжу, яку побачать. Вони також можуть ловити комах у польоті. Вони їдять комах, ракоподібних та інших безхребетних . Коли вони збирають корм, їх можна впізнати за постійним киванням і присіданням.

Хижаки[ред. | ред. код]

До основних хижаків плямистих хижі птахи, мустеліди, миші та мартини. Більшість цих хижаків полюють на пташенят та яйця набережників[9].

Збереження[ред. | ред. код]

Хоча спостерігається деяке зменшення популяції набережників плямистих, стан популяцій наразі викликає найменше занепокоєння. Однак, прогнозується, що зменшення кількості набережників плямистих не сповільниться і не припиниться в майбутньому. Знищення їх природного середовища існування через збільшення лісових пожеж створює проблеми для розмноження та вирощування потомства. Крім того, поступове підвищення температури створює проблему для новонароджених набережників[10].

Галерея[ред. | ред. код]

Яйця з колекції Вісбаденського музею

Примітки[ред. | ред. код]

  1. [https://www.iucnredlist.org/details/22693277/0 |title=Actitis macularius |author=BirdLife International |author-link=BirdLife International |year=2012 |access-date=26 November 2013}}
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Jobling, James A (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 31, 236. ISBN 978-1-4081-2501-4. 
  4. а б в г д Blizard, Misha; Pruett-Jones, Stephen (2017-04-01). Plumage pattern dimorphism in a shorebird exhibiting sex-role reversal (Actitis macularius)Dimorfismo en los patrones del plumaje en un ave playera con roles sexuales invertidos (Actitis macularius)Reversed sexual dimorphism in a melanized plumage pattern. The Auk (en) 134 (2): 363–376. ISSN 0004-8038. doi:10.1642/AUK-16-96.1.  Проігноровано невідомий параметр |doi-access= (довідка)
  5. Currie, Dave; Wunderle, Joseph; Freid, Ethan; Ewert, David; Lodge, D. Jean (2019). The Natural History of The Bahamas: A Field Guide. Cornell University Press. с. 291–386. 
  6. Spotted Sandpiper Identification, All About Birds, Cornell Lab of Ornithology. www.allaboutbirds.org (en). Процитовано 2020-09-27. 
  7. а б Oring, Lewis W.; Lank, David B.; Maxson, Stephen J. (1983-04-01). Population Studies of the Polyandrous Spotted Sandpiper. The Auk 100 (2): 272–285. ISSN 0004-8038. doi:10.1093/auk/100.2.272. 
  8. а б Nelson RJ. 2005.
  9. Alberico, Julie A. R.; Reed, J. Michael; Oring, Lewis W. (1 October 1991). Nesting near a Common Tern Colony Increases and Decreases Spotted Sandpiper Nest Predation. The Auk 108 (4): 904–910. 
  10. International), BirdLife International (BirdLife (2016-10-01). IUCN Red List of Threatened Species: Actitis macularius. IUCN Red List of Threatened Species. Процитовано 2020-11-23. 

Рекомендована література[ред. | ред. код]

  • Vinicombe, Keith (2006) ID in depth: Spotted Sandpiper Birdwatch magazine 171: 29-31

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]