Набла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

На́бла — символ ∇, в математиці позначає оператор Гамільтона.

Також історично відомий як атлед (англ. atled)[1] — слово дельта справа наліво, за подібністю до перевернутої великої грецької літери дельта — ; або дел[2] (del[1])

Походження[ред. | ред. код]

Назва запозичена з дав.-гр. νάβλα, від дав-євр. נֵבֶל невель - рід арфи з трикутним остовом. Таку назву запропонував жартома Робертсон Сміт[1], приятель Максвелла, в особистому листуванні, і вона поступово стала звичною. Перша друкована поява терміна відзначена в 1890 році.

Використання[ред. | ред. код]

  • в змістовно-генетичній логіці - для позначення операції відліку;
  • в математиці - для позначення оператора Гамільтона (оператора набла).

Набір[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Steven Schwartzman. The Words of Mathematics: An Etymological Dictionary of Mathematical Terms Used in English. — The Mathematical Association of America, 1996. — С. 6. — ISBN 0-88385-511-9.
  2. http://jeff560.tripod.com/calculus.html VECTOR CALCULUS SYMBOLS «The vector differential operator, now written and called nabla or del, was introduced by William Rowan Hamilton (1805—1865).»