Набок Олександр Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Набок Олександр Миколайович
UA-OF8-LT-GEN-GSB-H(2015).png Генерал-лейтенант[джерело?]
Загальна інформація
Народження 14 березня 1963(1963-03-14) (57 років)
Власівка, Кегичівський район, Харківська область, УРСР
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Alma Mater Національна академія Національної гвардії України
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Геральдичний знак - емблема МВС України.svg МВС України
Рід військ Emblem of the National Guard of Ukraine.svg Національна Гвардія України
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден Данила Галицького
Хрест Івана Мазепи
Медаль «Захиснику Вітчизни»
«За безпеку народу» II ст. (МВС України)
«За відзнаку в службі» I ст. (МВС України)
«За відзнаку в службі» II ст. (МВС України)
«Закон і честь» (МВС України)
Медаль «За сумлінну службу» I ст. (МВС України)
Медаль «За сумлінну службу» II ст. (МВС України)
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)

Олекса́ндр Микола́йович Набок — генерал-лейтенант[1] Міністерства внутрішніх справ України. Командувач Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

1982 року закінчив Красноградське медичне училище, 1986-го — Харківське вище військове училище тилу МВС СРСР, 1994-го — Військову академію тилу та транспорту.

Служба[ред. | ред. код]

Займав посади від начальника речової служби внутрішніх військ — до начальника територіальних управлінь Національної гвардії України.

Починаючи з 2012 року — заступник начальника управління Західного територіального командування внутрішніх військ МВС України з громадської безпеки.

2014—2019 роки — начальник Центрального оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України.

З вересня 2019 року — начальник Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України.

Родина[ред. | ред. код]

Одружений, з дружиною виховують сина.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден Богдана Хмельницького ІІІ ст. (25 червня 2007) — за вагомий особистий внесок військовослужбовців Внутрішніх військ у зміцнення законності та правопорядку, зразкове виконання службового обов'язку та виявлені мужність і витримку[2]
  • Орден Данила Галицького (21 серпня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов'язку[3]
  • Хрест Івана Мазепи (22 лютого 2010) — за вагомий особистий внесок у розвиток ветеранського руху, вирішення питань соціального захисту та реабілітації ветеранів війни, патріотичне виховання молоді, багаторічну бездоганну службу, зразкове виконання військового обов'язку та з нагоди Дня захисника Вітчизни[4]
  • Медаль «Захиснику Вітчизни» (16 грудня 2004) — за вагомий особистий внесок у зміцнення законності і правопорядку, зразкове виконання службового обов'язку у захисті конституційних прав і свобод громадян, високий професіоналізм[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/249/2018
  2. Указ Президента України від 25 червня 2007 року № 556/2007 «Про відзначення державними нагородами України».
  3. Указ Президента України від 21 серпня 2014 року № 660/2014 «Про відзначення державними нагородами України».
  4. Указ Президента України від 22 лютого 2010 року № 208/2010 «Про відзначення державними нагородами України».
  5. Указ Президента України від 16 грудня 2004 року № 1489/2004 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня міліції».

Джерела[ред. | ред. код]