Наборський Іван Савелійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Савелійович Наборський
Народився 1 січня 1914(1914-01-01)
с.Колотовка
Помер 22 лютого 1972(1972-02-22) (58 років)
Дзержинськ
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР
Національність росіянин
Alma mater Сталінградське військове танкове училище
Учасник Німецько-радянська війна
Військове звання CCCP army Rank starshyj lejtnant infobox.svg Старший лейтенант
Партія член КПРС з 1944 р.
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки

Наборський Іван Савелійович (1 січня 1914 — 22 лютого 1972) — учасник німецько-радянської війни, танкіст, Герой Радянського Союзу (1945).

Життєпис[ред. | ред. код]

Плита на могилі Наборського І. С. біля монументу над братською могилою радянських воїнів, Торецьк

Народився в селянській родині в селі Колотівка (пізніше у складі Цимлянського району Ростовської області) яке у 1950-х роках буде затоплене при утворенні Цимлянського водосховища.

З 1929 року жив у місті Дзержинську Донецької області. Закінчив технікум, працював електрослюсарем, забійником, гірничим майстром на шахті «Торецька» (тодішня назва 1-1 біс).

У Червоній Армії з жовтня 1941 року. У 1942 році закінчив Сталінградське танкове училище, брав участь у боях Другої Світової війни з травня 1943 року. Командир роти 93-ї окремої Житомирської Червонопрапорної ордена Богдана Хмельницького танкової бригади 4-ї танкової армії 1-го Українського фронту, старший лейтенант. Брав участь у Курській битві, у визволенні міст і сіл України, Польщі, в боях на території Німеччини.

17 січня 1945 року під містом Сулеюв (Польща) знищив два танки, 15 бронемашин, 10 гармат, 20 кулеметів, 140 солдатів і офіцерів ворога. 30-31 січня 1945 року Іван Наборський першим вийшов до Одеру поблизу сучасного міста Ополе, Польща, і прикрив своєю ротою форсування річки частинами 6-го гвардійського механізованого корпусу.

Демобілізований 1946 року. Повернувся до Дзержинська, де ще 22 роки працював гірничим майстром, пізніше начальником дільниці на шахті «Торецька». Помер 22 лютого 1972 року, похований у міському парку слави поблизу територіально-виробничого об'єднання Дзержинськвугілля. Ім'я героя присвоєно щорічному футбольному турніру в Дзержинську.

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Біографія на сайті «Герои страны»
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988
  • Кавалеры Золотой Звезды. — Донецк: Донбас, 1976
  • Они прославили Родину. Книга 2. Ростов-на-Дону, 1975