Набу-апла-іддіна
| Набу-апла-іддіна | |
|---|---|
| mdNábû-ápla-iddinana | |
 Набу-апла-іддіна (праворуч) | |
| Народився | невідомо |
| Помер | бл. 855 до н. е. |
| Країна | Вавилон |
| Діяльність | політик |
| Титул | цар Вавилону |
| Посада | Цар Вавилону[d] |
| Термін | 888—855 до н. е. |
| Попередник | Набу-шум-укін I |
| Наступник | Мардук-закір-шумі I |
| Рід | Династія «Е» |
| Батько | Набу-шум-укін I |
| Діти |
Мардук-закір-шумі Мардук-бел-усаті Мардук-балассу-ікбі |
Набу-апла-іддіна (д/н — бл. 855 до н. е.) — цар Вавилону близько 888—855 до н. е. Ім'я перекладається як «Набу дарував спадкоємця».
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з династії «Е» (VIII Вавилонської династії). Син царя Набу-шум-укіна I. Після смерті останнього близько 888 року до н. е. посів трон.
Вступив у протистояння з новим ассирійським царем Ашшур-назір-апалом II. Спочатку 878 року до н. е. підтримав Шадуду, правителя області суху, васала Ассирії. Проти останньої вавилонський цар відправив 3-тисячне військо на чолі із братом Забданну. Проте той зазнав поразки й потрапив у полон. Хоча Ашшур-назір-апал II стверджував у власних написах, що завоював прикордонні фортеці Хірімму та Харуту, на думку дослідників це твердження є повтором дій його попередників. Також вважається малоймовірним, що Вавилон визнав зверхність Ассирії. Ймовірно Набу-апла-іддіна відправив до ассирійського царя подарунки на знак примирення, як розглядалися як данина.
Напевне Набу-апла-іддіна не наважився на тривалу війну з Fссирією з огляду на небезпеrу кочових племен, які значаться як «сутії» (до якого народу вони належали невідомо, оскільки початкове значення сутіїв як арамеїв зникло). Вавилоняни завдали їм поразки й змусили залишити межі свого царства. Слідом за цим здійснив похід проти халдеїв, що осіли в Шумері. Ймовірно ті визнали владу вавилонського царя.
Набу-апла-іддіна загалом продовжив політику попередника зі зміцнення господарства та військової потуги. Було відновлено та прикрашенозаново численні храми Вавилону, Сіппару, Ніппуру, Урука і Борсіппи. Насамперед храми Есагіла в Вавилоні, бога Еанна в Урукі, Шамаша в Сіппарі (останньому присвячена літературна пам'ятка «Табличка Шамаша»).
Водночас в цей час касситська знать остаточно поступається своїми позиціями. Набу-апла-іддіна замінив вінець з пір"ям на конусоподібну (прообраз тіари). При цьому цар підтримував відродження мистецтва і літератури.
Наприкінці життя уклав мирний договір з ассирійським царем Шульману-ашаредом III, що зміцнило міжнародне становище Вавилонського царства. Помер близько 855 року до н. е. Йому спадкував старший син Мардук-закір-шумі I.
Родина[ред. | ред. код]
- Мардук-закір-шумі, цар Вавилону в 855—819 роки до н. е.
- Мардук-бел-усаті, цар Вавилону в 851—850 до н. е.
- Мардук-балассу-ікбі, цар Вавилону в 819—813 роках до н.е.
Джерела[ред. | ред. код]
- J. A. Brinkman (2001). «Nabû-apla-iddina». In Erich Ebeling; Bruno Meissner; Dietz Otto Edzard (eds.). Reallexikon der Assyriologie und vorderasiatischen Archäologie: Nab-Nuzi. Walter de Gruyter. pp. 29–30.
- Michael Jursa (2009). «Die Kralle des Meeres und andere Aramota». Philologisches und Historisches zwischen Anatolien und Sokotra. Otto Harrassowitz. pp. 147—177.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Набу-апла-іддіна
| |||||