Навбитки
Навби́тки[1][2][3][4] (або битки[4], в моцака[4], биття яєць) — традиційна великодня гра, під час якої гравці стукаються крашанками[4]. Участь у грі українською називається гуля́ти (гратися, битися) навби́тки[1][2].
Правила гри полягають у тому, що два гравці тримають в руках по курячому яйцю, попередньо круто звареному, і б'ють їх одне об одного, маючи намір розбити чуже, щоб не розбити при цьому своє. Спочатку б'ють «ніс на ніс» (гострими кутами яйця), а після їхнього розбиття били «гузку» («пушку»). Як і будь-яка інша гра, вона була предметом обману: відомі випадки, коли недобросовісні гравці наповнювали яйця воском, цементом, алебастром і навіть мармуром[4][5]. В українській грі навбитки переможець гри забирає розбите яйце іншого гравця[1][6].
В англійській народній традиції гра була відома як «shackling», «jarping» або «dumping»[5].
Історія[ред. | ред. код]
Великоднє яйце є символом воскресіння Ісуса Христа і тому є одним з атрибутів свята Пасхи.
Биття яєць практикувалося в Європі вже за часів Середньовіччя. Наприклад, є вказівки про те, що в XIV столітті навбитки зіграли важливу роль на Великодньому фестивалі в Загребі[7][8]. Вивчення польського фольклору дозволяє припустити існування гри в Польщі XV століття[5].
Європейські колоністи перенесли із собою звичай в Північну Америку. Так, молодий британський офіцер Томас Енбері, який подорожував Америкою як військовополонений під час американської війни за незалежність, повідомляв про гру навбитки в місті Фредерік штату Меріленд в 1781 році. За місцевими звичаями тих часів яйця фарбувалися з використанням кампешевого дерева або дикого тика, щоб надати їм малинового кольору, який до того ж, за зауваженням Енбері, нібито надавав знаряддям гри «великої сили»[9]. Можливо, гра навбитки була тісно пов'язана з великодніми традиціями, оскільки Енбері виявив її поблизу міста Фредерік 11 липня 1781 року.[10].
За даними, зібраними Павлом Чубинським у другій половині XIX століття в Канівському повіті, у навбитки грали парубки лише перші три дні Великодня і на проводи[6]. Він описує гру так: парубок, у якого є фарбовані яйця, підходить до іншого та каже[6]:
"А давай, братъ, навбитки!".
— Давай! Держи крашанку, я буду бить.
"Ну бий, якъ тобі держать, носкомъ, чи гузкою?"
Домовившись, з якого боку підставляти яйце, один тримає його, а інший з того ж боку б'є[6]. Розбите з обох боків яйце переходить до того, хто його розбив[6]. Якщо при цьому трапиться так, що одне яйце розіб'ється з одного боку, а інше з іншого, то гравці квити[6].
29 березня 1933 року балтиморська газета The Evening Sun, що виходить у тому самому штаті Меріленд, присвятила редакційну статтю обговоренню аксесуарів гри навбитки і різним технікам її ведення[9]. Ще один матеріал на ту ж тему газета The Sunday Sun опублікувала 17 квітня 1949 року[11].
Биття яєць сьогодні[ред. | ред. код]
В Англії гра відбувається між двома учасниками, які б'ють гострим кінцем яйця по яйцю суперника, поки одне з яєць не трісне; абсолютним переможцем вважається той, чиє яйце зуміло розбити найбільшу кількість інших яєць. Світові чемпіонати з биття яєць проводяться з 1983 року щорічно кожної Пасхи в неділю в Peterlee Cricket And Social Club в англійському графстві Дарем. Доходи від заходу передаються благодійному фонду Macmillan Cancer Support[12].
У багатьох місцях штату Луїзіана навбитки — також серйозне змагання. Відлік першого офіційного змагання з биття яєць ведеться там з 1956 року, воно відбулося в місті Марксвілл. У минулому деякі шахраї замість курячих яєць використовували яйця цесарки, які мають менші розміри і міцнішу шкаралупу. В даний час для яєць цесарок виділена окрема конкурсна категорія, а підготовка до конкурсу перетворилася на серйозний захід. Учасники змагань тепер знають, в який час і які породи курей відкладають міцніші яйця. Кури повинні харчуватися багатою кальцієм їжею і багато рухатися. Процес варіння яєць на конкурс теж важливий. Наприклад, відоме правило, що яйця повинні варитися гострим кінчиком вниз, так щоб повітряна кишеня знаходилась в тупому кінці яйця. Існує також правило, за яким переможець змагань повинен врешті-решт розбити найміцніше яйце і з'їсти його, щоб продемонструвати його справжність[13].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Навби́тки // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ а б НАВБИ́ТКИ // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ [1]В. Скуратівський. Погостини
- ↑ а б в г д Традиційні ігри з великодніми яйцями. ethnography.org.ua (укр.). ІМФЕ ім. М.Т.Рильського НАН України. Архів оригіналу за 14 квітня 2020. Процитовано 21 квітня 2020.
- ↑ а б в Venetia Newall. An Egg at Easter: A Folklore Study'. — 1971. — 344 с.
- ↑ а б в г д е Чубинский П. П. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский Край, снаряженной Императорским Русским Географическим Обществом. Юго-Западный отдел. Материалы и исследования / собрал П. П. Чубинский, изд. под наблюдением Н. И. Костомарова. — Санкт-Петербург, 1877. — Т. 5 : Песни любовные, семейные, бытовые и шуточные. — С. 43. (рос. дореф.)
- ↑ Hrvatski informativni centar: Uskrs u Hrvata. Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 21 квітня 2020.
U starom Zagrebu i njegovoj okolici tucanje jajima upozoravalo je na Uskrs kao prijelomnicu u vremenu pa su tim događajem označavali i vrijeme, bilježeći u dokumentima u 14. stoljeću da se nešto dogodilo "poslije tucanja jaja", tj. poslije Uskrsa.
- ↑ Hrvatski uskrsni obicaji: Tucanje jaja, ukrasavanje pisanica i paljenje vuzmice. Архів оригіналу за 6 лютого 2017. Процитовано 21 квітня 2020.
U nekim tekstovima se navodi da se "tucanje jajima" spominje još u 14. stoljeću u starom Zagrebu i okolici, no prakticira se gotovo u svim dijelovima Hrvatske.
- ↑ а б Clarkson, Paul S. // Maryland Historical Magazine. — 1956. — № 4 (12). — С. 355. Процитовано 2013-08-18.
- ↑ Thomas Anbury. Travels through the Interior Parts of America. — London, 1789. — Т. II. — 500-1 с.
- ↑ Annie Weston Whitney and Caroline Canfield Bullock. Folklore from Maryland. — New York, NY : American Folk-lore Society, 1925. — 117 с.
- ↑ Jarpers vie for egg-bashing title. BBC News. 13 квітня 2009. Архів оригіналу за 16 квітня 2009. Процитовано 13 квітня 2009.
- ↑ Sheri Lane Dunbar, Ph.D. Anthropology. // Louisiana Folklife Festival : journal. — 1989.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Навбитки
