Нагнибіда Микола Львович

Микола Львович Нагнибіда
Народився	7 (20) вересня 1911(1911-09-20) Попівка
Помер	16 вересня 1985(1985-09-16) (73 роки) Київ
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР
Діяльність	поет, перекладач
Alma mater	Київський педагогічний інститут
Володіє мовами	українська і російська
Членство	Спілка письменників СРСР
Жанр	вірш і поема
Партія	КПРС (з 1940 року)
Нагороди
Премії

Мико́ла Льво́вич Нагнибіда́ (7 (20) вересня 1911(19110920), Попівка — 16 вересня 1985, Київ) — український поет, перекладач із словацької та білоруської літератури.

Заслужений працівник культури Білорусі.

Біографія

Народився 7 вересня (20 вересня) 1911 в селі Попівці (тепер Смирнове Куйбишевського району, Запорізької області) в родині сільського фельдшера.

Працював на заводах, новобудовах «Дніпрогесу», де почав поетичну творчість. Навчався у Комуністичному інституті журналістики (Харків), Київському педагогічному інституті.

Учасник Другої світової війни у складі сталінських військ. Журналіст фронтових газет.

Надгробок Миколи Нагнибіди.

Жив у Києві. Помер 16 вересня 1985 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 50). Автори надгробного пам'ятника — скульптор В. Міненко та архітектор П. Коптєв.

Творчість

Перша збірка «Дніпровська весна» (1932). До поч. війни видав зб. віршів «Зерна» (1933), «Дніпроград» (1937). Згодом до 1984 року побачило світ ще 21 збірка віршів, поем, балад. Серед іншого написав також вірш «Севастополю» (1967). Проте в історію літератури увійде не оригінальною, а перекладацькою творчістю. Н. — один із найвизначншіних і найплідніших перекладачів білоруської поезії (зокрема Я. Купали, удостоєний звання заслуженого працівника культури Білорусі (1974).

На початку 1990-их особистість поета стала символом хворобливої графоманії, так що Н. заслужив на іронічну згадку в романі Ю. Андруховича «Рекреації»: «…в певному розумінні поет Микола Нагнибіда вічно живий і всюдисущий, як Крішна».

Один із небагатьох перекладачів словацького поета Людовита Штура.

Премії:

• Сталінська, 1952;
• Державна Премія УРСР імені Тараса Шевченка, 1970.

Джерела

• Українська літературна енциклопедія. — Т. 3. — К., 1995. — С.444.
• Шевченківські лауреати. 1962–2007: Енциклопедичний довідник / Автор-упор. М. Г. Лабінський; вступ. слова І. М. Дзюба, Р. М. Лубківський. — 2-ге вид., змін. і доп. — К.: Криниця, 2007. — 768 с. — ISBN 978-966-7575-81-6.  — С.413—414.