Нагорний Іван Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нагорний Іван Якович
рос. Иван Яковлевич Нагорный
Народження 31 березня 1925(1925-03-31)
Суми, Сумська округа , Харківська губернія, Українська РСР, СРСР
Смерть 19 жовтня 1991(1991-10-19) (66 років)
Суми, Українська РСР, СРСР
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Приналежність СРСР СРСР
Рід військ артилерія
Роки служби 1943—1952
Звання молодший сержант
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Слави 1 ступеня орден Слави 2 ступеня Орден Слави 3 ступеня медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За взяття Кенігсберга» медаль «Ветеран праці»

Іван Якович Нагорний (нар. 31 березня 1925, Суми, Сумська округа , Харківська губернія, Українська РСР, СРСР — пом. 19 жовтня 1991, Суми, Українська РСР, СРСР) — український радянський військовик, навідник 45-міліметрової гармати 173-го стрілецького полку 90-ї Ропшинської стрілецької дивізії 21-ї армії Ленінградського фронту, рядовий; навідник 45-міліметрової гармати 173-го стрілецького полку 90-ї Ропшинської стрілецької дивізії 2-ї ударної армії Ленінградського фронту, молодший сержант; навідник 45-міліметрової гармати 173-го стрілецького полку 90-ї Ропшинської стрілецької дивізії 2-ї ударної армії 2-го Білоруського фронту, молодший сержант.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 31 березня 1925 року в обласному центрі Сумської області, Української РСР — місті Суми в сім'ї робітника. Українець. Закінчив сім класів. Працював слюсарем на місцевому ремонтному заводі.

Під час німецько-радянської війни Іван Нагорний був примусово відправлений на роботи до Німеччини. Але на пересильному пункті йому вдалося втекти.

У Червоній Армії з вересня 1943 року. Учасник німецько-радянської війни з січня 1944 року. Відзначився в боях на Карельському перешийку, при звільненні Тарту, Варшави, штурмі Кенігсберга. Був один раз поранений і один раз контужений.

Навідник 45-міліметрової гармати 173-го стрілецького полку рядовий Іван Нагорний 14 червня 1944 року при прориві оборони противника на Карельському перешийку під населеним пунктом Каннаскен разом з розрахунком влучним вогнем знищив дот і 2 кулеметні точки, полегшивши форсування стрілецькому батальйону. Потім під артилерійсько-мінометним обстрілом переправив з бійцями гармату на протилежний берег річки Райволанйокі і, ведучи вогонь по загородженням противника, зробив три проходи в них і в мінному полі, сприяючи прориву оборони ворога. Наказом від 6 липня 1944 року «за зразкове виконання завдань командування в боях з німецько-фашистськими загарбниками» червоноармієць Нагорний Іван Якович нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.

17 вересня 1944 року молодший сержант Іван Нагорний в складі 173-го стрілецького полку 90-ї Ропшинської стрілецької дивізії на північ від міста Тарту гарматою придушив три вогневі точки супротивника, що дало можливість стрільцям піднятися в атаку. Наказом від 29 вересня 1944 року «за зразкове виконання завдань командування в боях з німецько-фашистськими загарбниками» молодший сержант Нагорний Іван Якович нагороджений орденом Слави 2-го ступеня.

У боях з 16 по 18 лютого 1945 року за населений пункт Нойенбург Іван Нагорний знищив зі своїм розрахунком три автомашини з боєприпасами, кулемет і більше, ніж відділення піхоти противника. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 року «за зразкове виконання завдань командування в боях з німецько-фашистськими загарбниками» молодший сержант Нагорний Іван Якович нагороджений орденом Слави 1-го ступеня, ставши повним кавалером ордена Слави.

Після війни продовжував службу в лавах Радянської Армії . У 1952 році Іван Нагорний демобілізований. Повернувся до рідного міста Суми. Працював на Сумському ремонтному заводі бригадиром зварників. Помер 19 жовтня 1991 року.

Нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, Слави 1-й, 2-й і 3-го ступеня, медалями.

Учасник ювілейних Парадів Перемоги 1985 року й 1990 року.

Література[ред. | ред. код]

  • Дубров Б. И. Солдатская слава. 3е изд. Киев, 1987. (рос.)
  • Кавалеры ордена Славы трёх степеней: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии Д. С. Сухоруков. — М. : Воениздат, 2000. — Т. 3. — 703 с. с. — 10 000 прим. — ISBN 5-203-01883-9. (рос.)
  • Лобода В. Ф. Солдатская слава. Книга 2. М., 1967 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]