Нагорний Михайло Петрович
| Михайло Петрович Нагорний | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Михаил Петрович Нагорный | ||||
| Народження |
28 листопада 1917 Фірсівка, Ново-Воронцовська волость, Херсонський повіт, Херсонська губернія | |||
| Смерть |
22 листопада 1972 (54 роки) Запоріжжя | |||
| Країна |
 СРСР | |||
| Приналежність |
 Радянська армія | |||
| Вид збройних сил | Сухопутні війська | |||
| Рід військ | Кіннота | |||
| Роки служби | 1941—1944 | |||
| Звання |
 Старший сержант | |||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | |||
| Нагороди |
| |||
Миха́йло Петро́вич Наго́рний (рос. Михаил Петрович Нагорный[1]; 28 листопада 1917, с. Фірсівка, Ново-Воронцовська волость, Херсонський повіт, Херсонська губернія — 22 листопада 1972, м. Запоріжжя) — старший сержант Робітничо-селянської Червоної Армії, учасник нацистсько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1944).
Біографія[ред. | ред. код]
Михайло Нагорний народився 28 листопада 1917 року селі Фірсівка (нині — Нововоронцовський район, Херсонської області, України). Після закінчення шести класів школи працював трактористом у колгоспі. В 1941 році Нагірного призвали на службу до лав Робітничо-селянської червоної армії. З листопада того ж року — на фронтах німецько-радянської війни. До вересня 1943 року гвардії старший сержант Михайло Нагорний був помічником командира шабельного взводу 58-го гвардійського кавалерійського полку 16-ї гвардійської кавалерійської дивізії 7-го гвардійського кавалерійського корпусу Центрального фронту. Відзначився під час битви за Дніпро[1].
28 вересня 1943 року взвод Нагорного переправився через Дніпро в районі села Нивки Брагінського району Гомельської області Білоруської РСР та брав активну участь у боях за захоплення і утримання плацдарму на його західному березі, відбивши дві німецькі контратаки. У критичний момент бою Нагорний замінив собою командира взводу й успішно керував підрозділом. Під час бою за Нивки взвод Нагірного опинився в оточенні, але Нагорному вдалося організувати кругова оборону і відбити всі атаки, прорвавшись до своїх[1].
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 січня 1944 року за «зразкове виконання бойового завдання командування в боротьбі з німецькими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм» гвардії старший сержант Михайло Нагорний був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 3252[1][2].
Після закінчення війни Нагорний був демобілізований. Повернувся в рідне село, пізніше переїхав до Запоріжжя. Помер 22 листопада 1972 року[1].
Нагороджений також орденом Слави й медалями[1].
На честь Нагірного названа вулиця в селі Осокорівка, Нововоронцовського району, Херсонської області[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж Герои страны. Архів оригіналу за 17 липня 2020. Процитовано 17 липня 2020.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 15 января 1944 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — № 4 (264) (23 січня). — С. 1. (рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Ахмадиев Т. X. Башкирская гвардейская кавалерийская. Боевой путь Башкирской 112-й — 16-й гвардейской кавдивизии. 1941—1945 гг. — Уфа: Китап, 1999. — 368 с. (рос.)
- Герои Социалистического Труда: биобиблиогр. слов. — Т. 2.— Москва, 2008. (рос.)
- Подвигом славны твои земляки: рассказы о Героях Советского Союза / авт. коллектив: Ф. Г. Блинов, И. П. Мысленков, В. А. Слободченко и др. — Запорожье, 1962. (рос.)