Нагоряни (Сяноцький повіт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Нагоряни
пол. Nagórzany

Координати 49°30′08″ пн. ш. 22°02′02″ сх. д. / 49.502222222249777417° пн. ш. 22.033888888916777660° сх. д. / 49.502222222249777417; 22.033888888916777660Координати: 49°30′08″ пн. ш. 22°02′02″ сх. д. / 49.502222222249777417° пн. ш. 22.033888888916777660° сх. д. / 49.502222222249777417; 22.033888888916777660

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Сяноцький повіт
Гміна Буківсько
Перша згадка 1444
Площа 8,8 км²
Висота центру 390  м
Населення 308 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 13
Поштовий індекс 38-505
Автомобільний код RSA
SIMC 0346684
GeoNames 764160
OSM 3011005 ·R (Гміна Буківсько)
Нагоряни. Карта розташування: Польща
Нагоряни
Нагоряни
Нагоряни (Польща)
Нагоряни. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Нагоряни
Нагоряни
Нагоряни (Підкарпатське воєводство)
Мапа
Руїни церкви (2011)

Нагоряни (пол. Nagórzany)  — лемківське село в Польщі, у гміні Буківсько Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 308 осіб (2011[1]).

Розташування[ред. | ред. код]

Знаходиться за 2 км на північний захід від Буківсько, 13 км на захід від Сяніка, 63 км на південь від Ряшева, при воєводській дорозі № 889.

Історія[ред. | ред. код]

Перша згадка припадає на 1444 р., коли село було повторно закріпачене. До 1772 р. село входило до складу Сяноцької землі Руського воєводства Речі Посполитої. З 1772 до 1918 року — у межах Сяніцького повіту Королівства Галичини та Володимирії монархії Габсбургів (з 1867 року Австро-Угорщини). Корінне українське населення піддалося латинізації та полонізації.

У 1848-1866 рр. відбувалася хвиля еміграції українського населення на Закарпаття в околиці Кошиць і Ясова, в 1866-1914 рр. — до США (околиці Чикаго).

У 1880 р. в селі було 446 мешканців (з них 55 грекокатоликів).

В 1939 році в селі проживало 460 мешканців, з них 25 українців і 435 поляків[2]. Село входило до Сяніцького повіту Львівського воєводства.

З 4 серпня 1944 року понад місяць тривали бої, поки 16 вересня село було зайняте Чехословацьким армійським корпусом.

Нагоряни після спалення УПА (1946)

Село було спалене УПА в ніч з 5 на 6 квітня 1946 року близько 22 години.

Після війни українців тероризували і вбивали польське військо і банди поляків, вцілілих (15 осіб) було зігнано Польським військом до гетто в Буківську, а далі через станцію Писарівці депортовано в ході операції «Вісла» 28.04-10.05.1947 на північні понімецькі землі.[3]

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Демографія[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 147 32 95 20
Жінки 161 34 84 43
Разом 308 66 179 63

Церква[ред. | ред. код]

Самостійна парафія була до 1794 р., коли стала дочірньою до Сенькової Волі. Мурована церква святих Апостолів Петра і Павла збудована в 1848 р., з 1930 р. належала до Буківського деканату), метричні книги велися з 1797 р. Церква пограбована поляками (в тому числі і ксьондзами) після депортації українців, перебуває в руїнах.

Уродженці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Нагоряни (Сяноцький повіт)

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 75.
  3. Акція «Вісла». Документи / упор. Євген Місило. — Львів; Нью-Йорк: Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1997. — ISBN 5-7707-8504-7. — С. 200, 453.
  4. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Див. також[ред. | ред. код]