Нагрудний знак МОН України «Відмінник освіти»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нагрудний знак МОН України «Відмінник освіти»
Країна Україна Україна
Тип Нагрудний знак
Статус вручається — з 2013 року
Нагородження
Засновано: 30 липня 2013
Нагороджені:
Категорія:Відмінники освіти України (1041)
Черговість
Молодша нагорода Почесна грамота МОН України
Відповідає Нагрудний знак «Відмінник освіти України» (1997—2013 рр.)

Нагрудний знак МОН України «Відмі́нник осві́ти» — вручається з 2013 року (протягом 1997—2013 років — нагрудний знак «Відмінник освіти України»). Має другий (середній) ступінь серед відзнак Міністерства освіти і науки України.

Відомості про відзнаку[ред. | ред. код]

Посвідчення до значка «Відмінник освіти України», 2001
Рання версія відзнаки, 1997—2013 рр.

23 квітня 1997 року Міністерство освіти і науки України затвердило Положення про нагрудний знак «Відмінник освіти України». 3 лютого 2003 року були внесені зміни у Положення.

Знаком «Відмінник освіти України» нагороджуються вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, педагоги-організатори, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, спеціалісти, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів, наукові, науково-педагогічні, інженерно-технічні працівники, навчально-допоміжний персонал, працівники наукових установ освіти, закладів підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, державні службовці, керівники навчальних закладів, наукових установ, організацій, спеціалісти з інших держав, які працюють у галузі не менше десяти років і досягли визначних успіхів:

  • у вихованні, навчанні; професійній, науковій підготовці учнівської та студентської молоді в умовах відродження і розвитку національної освіти України;
  • в організації та вдосконаленні навчальної, виховної, науково-методичної та науково-дослідної роботи;
  • у координації дій педагогічних, виробничих колективів, сім'ї, громадськості з питань виховання і навчання дітей;
  • у впровадженні у практику досягнень науки й передового педагогічного досвіду;
  • у керівництві закладами та установами освіти, наданні допомоги у їх розвитку, впровадженні нових управлінських новацій;
  • у підготовці та підвищенні кваліфікації науково-педагогічних кадрів, спеціалістів народного господарства України;
  • у науковому і методичному забезпеченні закладів освіти, створенні високоякісних підручників і навчальних посібників;
  • у роботі з конструювання та виготовлення навчально-наочного приладдя;
  • у планово-фінансовій, адміністративно-господарській та іншій роботі.

Подання про нагородження знаком «Відмінник освіти України» вносяться міністру освіти і науки України колективами навчальних закладів, наукових установ і організацій, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим та управліннями освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Дизайн ТОВ «Нагороди України». Автор Герасько М. О.

Історія[ред. | ред. код]

Попередником нагрудного знака «Відмінник освіти України» є значок «Відмінник народної освіти УРСР», запроваджений Радою Народних Комісарів УРСР 20 лютого 1945 року[1].

Окрім цього, існував і всесоюзний аналог «Відмінник [народної] просвіти СРСР» (рос. «Отличник народного просвещения СССР»).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Постанова № 333 Ради Народних Комісарів УРСР від 20 лютого 1945 року «Про встановлення значка „Відмінник народної освіти УРСР“».

Джерела[ред. | ред. код]

  • Майборода В. К. Нагороди в галузі освіти // Енциклопедія освіти / гол. ред. Василь Кремень. — К. : Юрінком Інтер, 2008. — ISBN 978-966-667-281-3. — С. 543—544.
  • Наказ Міністерства освіти і науки України від 30 липня 2013 року № 1047 «Про затвердження Положення про відомчі заохочувальні відзнаки Міністерства освіти і науки України». rada.gov.ua. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 4 вересня 2018. Процитовано 17 жовтня 2023.
  • Еволюція нагрудних знаків Міністерства освіти і науки України. sobiratel.org. Архів оригіналу за 4 березня 2019. Процитовано 17 жовтня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]