Нагірний (Дніпро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нагірний
Дніпро
Нагірний
Нагірний

Вид з півночі
Загальна інформація
48°27′31″ пн. ш. 35°04′02″ сх. д. / 48.4588639° пн. ш. 35.0673306° сх. д. / 48.4588639; 35.0673306Координати: 48°27′31″ пн. ш. 35°04′02″ сх. д. / 48.4588639° пн. ш. 35.0673306° сх. д. / 48.4588639; 35.0673306
Район Соборний
Адмінодиниця Соборний район
Заклади освіти
та культури
Університет, Політехніка, Аграрний університет, Академія Будівництва і Архітектури, Металургійна академія, Хіміко-технологічний інститут, Академія митної служби України
Парки парк Шевченка
Див. також: Нагірний

Нагірний (або Гора, Нагірка) — це один із центральних районів міста Дніпро, початковий центр Катеринослава. Вважається найпрестижнішим районом міста Дніпра з найдорожчим житлом. Розташований в межах Соборного району та займає північну частину Соборної гори.

Назва[ред. | ред. код]

З половицьких та катеринославських часів міста місцевість називалася «Гора», а виселки, а згодом й міський район називався «На горі». За радянської влади й впливу російської мови міську місцевість називали «Нагірний». У просторіччі корінних дніпровців місцевість продовжують звати «Нагорка».

Опис місцевості[ред. | ред. код]

Розташований на правому березі річки Дніпро на одному з трьох пагорбів, що були початково у складі міста.

Соборна Гора має відносну висоту приблизно 70—100 м й тягнеться з півдня на північ; східним і північним схилами Гора дивиться на Дніпро; на сході на нього підіймається стара запорозька місцевість — Мандриківка; західним схилом Гора дивиться на міський центр, на місці козацької слободи Половиця та 2-й Катеринославський пагорб, де розташовані половицькі виселки Млини, катеринославська Єврейська слобода, проспекти Хмельницького й Поля.

Межі[ред. | ред. код]

Північною межею слугує парк Шевченка; східною — схил пагорбу; південною — вулиця Чернишевського (тут межа непевна з південнішим Табірним районом); західною межею — схил пагорбу нижче вулиць Володимира Вернадського і Гоголя.

Вулиці[ред. | ред. код]

Вид з південного сходу

Головні магістралі:

Транспорт[ред. | ред. код]

Район добре поєднаний з усіма районами міста.

  • У районі заборонені всі автобусні маршрути, для підтримання чистоти повітря.
  • Трамвай вздовж проспекту Дмитра Яворницького, проспекту Гагаріна, Соборної площі, вул. Чернишевського (1, 5).
  • Тролейбус: проспект Дмитра Яворницького, проспект Гагаріна, Соборна площа (1, 9, 16, А, Б).

Навчальні заклади[ред. | ред. код]

Будинки[ред. | ред. код]

Вид зі сходу на північну сторону Гори. Домінують «Башти».

Найстарішими є Потьомкінський палац у парку Шевченка і Преображенський собор на Соборній площі (за задумом Катерини II, мав бути найвищим собором у світі, навіть вищим за собор Папи Римського у Ватикані). Багато старих, катеринославських (побудовані до 1918 року) 2-, 3-поверхових будинків-садиб середини-кінця XIX сторіччя. Є прекрасні зразки постмодернізму 1930-х років. Майже половина будинків побудована в стилі сталінського ампіру 1950-х років із 4—7 поверхами. Існує незначна кількість хрущовок і висотних будівель. В 19992005 роках побудоване елітне житло, у тому числі два 28-поверхові хмарочоси («Башти») на місці старого стадіону «Динамо». Будівлі входять в архітектурний ансамбль «Крутогірний».

Ціни за 1 кв. метр площі нерухомості є найвищі в місті Дніпрі. Да, это так Википедия топ

Культурні заклади[ред. | ред. код]

Археологія[ред. | ред. код]

На Монастирському острові виявлено сліди стоянки пізньої давньокам'яної доби, що датуються понад 10 тисячами років до н. е.[1].

У районі ТЦ "Нагорка", що розташований на розі проспекту Гагаріна з вулицею Чернишевського, виявлено сліди скіфського поселення V—III сторіччя до н. е.[1].

Історія[ред. | ред. код]

Тут були окремі квартали Половиці, а там де зараз парк Шевченка, жив козак Лазар Глоба, що насадив сад на північному схилі пагорба. З перенесенням Катеринослава на пагорб східніше Половиці у 1787 починається міська забудова пагорба. В 1787 році на місці майбутньої Соборної площі особисто Катериною II за участю імператора Австро-Угорщини Йосипа II Габсбурга була зроблена закладка фундаменту Преображенського собору.

Тут завжди була проблема з водопостачанням, що була вирішена тільки у радянський час. По вулиці Дзержинській (Новодворянська) мешкали у зимових міських палацах шляхта й поміщики Катеринославської губернії.

Квартал між сучасними проспектом Яворницького, вулицями Моссаковського, Шевченка й Гоголя початково займала Катеринославська духовна семінарія.

Міські квартали південніше Соборної площі стали з'являтися лише в 1880-х роках. Табірна (Лагерна) вулиця (сучасний проспект Гагаріна) була однією з найважливіших доріг міста, що вела із центральної частини Катеринослава на Мандриківку й далі у Лоцманську Каменку.

В 1908 році наприкінці Табірної вулиці були побудовані казарми Феодосійського (район сучасної Феодосійської вулиці) і Сімферопольського (зараз Сімферопольська вулиця) полків.

Назва району була присутня в назві Нагірної вулиці (нині вулиця Паторжинського). Завжди, ще з часів співіснування Половиці-Катеронослава, мешканці міста називали район Гора.

В 1899 році на півдні Соборної площі був відкритий перший у місті вищий навчальний заклад — Катеринославське гірниче училище (з 1912 року Катеринославський гірничий інститут).

В 1930-х роках стали активно будуватися нові вищі навчальні заклади: Металургійній, Будівельний, Хіміко-технологічній, Медичний інститути та Технікум електрифікації сільського господарства.

Відомі люди[ред. | ред. код]

На горі завжди селилася еліта міста. Тут побудував собі палац Григорій Потьомкін — коханець Катерини II. Планувала оселитися сама імператриця, з планами перенести столицю з Санкт-Петербурга до Катеринослава. Тут жила шляхта, поміщики й духівництво губернії. Прості українці не любили цей район через відсутність води.

Із заснуванням Гірничого училища район став районом інтелігенції.

В радянські часи традиція продовжилася — тут оселяються керівники області, міста і промисловості. Відомий будинок обласного керівництва по вулиці Сергія Єфремова. По вулиці Володимира Винниченка в 6-типоверховому будинку мешкав Леонід Кучма.

В часи незалежності в районі оселяються керівники області й міста (Павло Лазаренко, Валерій Пустовойтенко у будинок по вулиці Ворошилова).

Наразі відбувається переїзд представників старої, радянської еліти, які продають квартири представникам нової еліти. Ціна квартир починається з 100 тис. дол. США (2006).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б История Днепра (Днепропетровска) и Приднепровья (ru-RU) . Архів оригіналу за 23 вересня 2018. Процитовано 22 вересня 2018.