Нагірці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Нагірці
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Львівський район
Громада Жовківська міська громада
Основні дані
Засноване 1403
Населення 270 осіб
Площа 0,731 км²
Густота населення 369,36 осіб/км²
Поштовий індекс 80361[1]
Телефонний код +380 3252
Географічні дані
Географічні координати 50°00′59″ пн. ш. 24°06′28″ сх. д. / 50.01639° пн. ш. 24.10778° сх. д. / 50.01639; 24.10778Координати: 50°00′59″ пн. ш. 24°06′28″ сх. д. / 50.01639° пн. ш. 24.10778° сх. д. / 50.01639; 24.10778
Місцева влада
Карта
Нагірці. Карта розташування: Україна
Нагірці
Нагірці
Нагірці. Карта розташування: Львівська область
Нагірці
Нагірці
Мапа
Мапа

Нагі́рці — село у Львівському районі Львівської області. Належить до Жовківської міської громади.

Історія[ред. | ред. код]

Нагірці (пол. Nahorce Wielkie) разом із Дернівка (пол. Dernówka) та Козове (пол. Kozowe) — село, належало до Жовківського повіту, 11 км на південний схід від Жовкви, 5 км на північний схід від Куликова. Село займає територію шириною від 1 до 1,5 км, яка тягнеться з півдня на північ 7 км і впирається північним кутом в Зіболки. На цьому куті стоїть корчма Брід. На схід лежать Зіболки і Артасів, на пд. Могиляни, на зах. Передримихи. В південній частині, на кордоні Могилян, починається потік Жовтанці (або Довгий), який називаються нижче Кам'янка, притока Бугу, і пливе вздовж кордону із заходу на схід. В південній частині території лежить сільська забудова, на північ від неї група будинків «Козове», а ще далі на північ «Дернівка» — це є корчма і декілька будинків. Пд. частина території є вищою (гора Белшів 277 м), північна спадає нижче. Ґрунт на півночі, а частково на сході і заході сухий, на північному сході глинистий, на півдні урожайний чорнозем. Ліс переважно сосновий. В 1880 році було 419 жителів в гміні, 34 на території двору. (між ними 25 римо-католиків, 389 греко-католиків). Парафія римо-католицька в Куликові, греко-католицька в селі, деканат Куликівський, дієцезія Перемишльська. До цієї парафії належать Передримихи і Могиляни. Ерекція парафії походить з 1629 рокувід Флоріана Йозефа Бика, протонотаріуса апостольського, секретаря короля. В селі була дерев'яна церква, побудована у вигляді хреста з трьома куполами, на місці старої, спаленої в 1757 році графом Ласкарисом і громадою. Також була школа, а до неї належало 6 моргів ґрунту, згідно з ерекцією з 1629 року, згаданою вище, які були призначені «для дяка, а також для шкільного помічника».

Одяг місцевих селян виглядав так: кожух, опанча чорна або сіра приталена, полотнянка приталена, камізелька (жилетка), з середини XIX ст., переважно блакитна, з металевими ґудзиками, широкий червоний пояс, чорна або сіра шапка, яка стягувалась пришитими стрічками (на завісах), червоні чоботи на каблуках. Жінки носять кожухи, свити, багатші жінки: блакитні сукні з широким, червоним коміром і манжетами, або сірі сукні, підбиті сірими баранцями, на шиї коралі, на голові хустки. Дівчата носять на голові вінки, а до шлюбу і на свята, великі корони з різних квітів і позолоченого барвінку, а з заду біля коралів або квітів різнокольорові стрічки.

У 1403 році підтвердив Владислав Ягелло Івашкові Капличу дарування цього села, наданого руським князем Левом, і вільне його володіння нащадкам Івашка з дотриманням військової служби. Привілей цей був наданий в Медиці, і знаходився в Санкт-Петербурзі в архіві Метрики Литовської № 102. Жолкевські надали село латинській парафії в Жовкві. Ян III писав в 1685 році до Костянтина Ваповського, Перемишльського мечника, щоб забороняв збирачам податків збирати з цього села податок на корчму.

У 1914 році в село ввійшли австро-угорські війська які розстріляли священника, дочку псаломщика, а самого псаломщика закололи багнетами на смерть.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Жовківський район. Архів оригіналу за 3 жовтня 2016. Процитовано 8 лютого 2016. 

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, wyd. pod red. F. Sulimierskiego, B. Chlebowskiego, J. Krzywickiego i W. Walewskiego, Warszawa 1880—1902, t. 1-15.