Надзвичайно низька частота

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Надзвичайно низька частота
Смуга частот
3 — 30 Герц

Надзвичайно низька частота (англ. Extremely low frequency) — позначення МСЕ[1] для електромагнітного випромінювання (радіохвиль) із частотами від 3 до 30 Гц і довжинами хвиль від 100 000 до 10 000 кілометрів, відповідно.[2][3] В науці про атмосферу зазвичай дається альтернативне визначення, починаючи з 3 Гц до 3 кГц.[4][5] У науці про магнітосферу, електромагнітні коливання нижчої частоти (пульсації, що відбуваються нижче ~3 Гц) вважаються такими, що знаходяться в діапазоні ULF, який, таким чином, також визначається інакше, ніж радіодіапазони МСЕ.

Радіохвилі ELF генеруються блискавкою та природними збуреннями в магнітному полі Землі, тому вони є предметом дослідження вчених-атмосферників. Через складність створення антен, які можуть випромінювати такі довгі хвилі, частоти ELF використовувалися лише в небагатьох системах зв’язку, створених людиною. Хвилі ELF можуть проникати через морську воду, що робить їх корисними для зв’язку з підводними човнами, і кілька країн побудували військові передавачі ELF для передачі сигналів на свої підводні човни, які складаються з величезних заземлених дротяних антен (наземних диполів) довжиною 15-60 км і передавачами з потужністю у кілька мегават. Сполучені Штати, Росія, Індія та Китай є єдиними країнами, які побудували ці засоби зв’язку.[6][7][8][9][10][11][12]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Rec. ITU-R V.431-7, Nomenclature of the frequency and wavelength bands used in telecommunications. ITU. Архів оригіналу за 31 October 2013. Процитовано 20 лютого 2013. 
  2. Extremely Low Frequency. ANL Glossary. NASA. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 вересня 2013. 
  3. Extremely low frequency. ANL Glossary. Архів оригіналу за 29 October 2013. Процитовано 9 серпня 2011. 
  4. Liemohn, Michael W. and A. A. CHAN, "Unraveling the Causes of Radiation Belt Enhancements [Архівовано 2010-05-27 у Wayback Machine.]". EOS, TRANSACTIONS, AMERICAN GEOPHYSICAL UNION, Volume 88, Number 42, 16 October 2007, pages 427-440. Republished by NASA and accessed online, 8 February 2010. Adobe File, page 2.
  5. Barr, R.; Jones, D. Llanwyn; Rodger, C. J. (2000). ELF and VLF radio waves. Journal of Atmospheric and Solar-Terrestrial Physics. 62 (17–18): 1689–1718. Bibcode:2000JASTP..62.1689B. doi:10.1016/S1364-6826(00)00121-8. 
  6. Extremely Low Frequency Transmitter Site, Clam Lake, Wisconsin. Navy Fact File. United States Navy. 28 червня 2001. Процитовано 17 лютого 2012.  at the Federation of American Scientists website
  7. Coe, Lewis (2006). Wireless Radio: A brief history. USA: McFarland. с. 143–144. ISBN 978-0786426621. 
  8. Sterling, Christopher H. (2008). Military communications: from ancient times to the 21st century. ABC-CLIO. с. 431–432. ISBN 978-1851097326. 
  9. Bashkuev, Yu. B.; V. B. Khaptanov; A. V. Khankharaev (грудень 2003). Analysis of Propagation Conditions of ELF Radio Waves on the "Zeus"–Transbaikalia Path. Radiophysics and Quantum Electronics. 46 (12): 909–917. Bibcode:2003R&QE...46..909B. doi:10.1023/B:RAQE.0000029585.02723.11. 
  10. Jacobsen, Trond (2001). ZEVS, The Russian 82 Hz ELF Transmitter. Radio Waves Below 22 kHz. Renato Romero webpage. Процитовано 17 лютого 2012. 
  11. Hardy, James (28 лютого 2013). India makes headway with ELF site construction (англійською). IHS Jane's Defence Weekly. Архів оригіналу за 23 лютого 2014. Процитовано 23 лютого 2014. 
  12. Navy gets new facility to communicate with nuclear submarines prowling underwater. The Times of India. 31 липня 2014.