Надіїв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Надіїв
Надіїв. Знак і хрест.jpg
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Долинський район
Рада/громада Надіївська сільська рада
Код КОАТУУ 2622083401
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1469
Перша згадка 1399
Населення 1354
Площа 23,04 км²
Густота населення 58,77 осіб/км²
Поштовий індекс 77515
Телефонний код +380 3477
Географічні дані
Географічні координати 48°59′54″ пн. ш. 24°04′50″ сх. д. / 48.99833° пн. ш. 24.08056° сх. д. / 48.99833; 24.08056Координати: 48°59′54″ пн. ш. 24°04′50″ сх. д. / 48.99833° пн. ш. 24.08056° сх. д. / 48.99833; 24.08056
Водойми Сівка, Рахинка
Місцева влада
Адреса ради 77515, Івано-Франківська обл., Долинський р-н, с.Надіїв, вул.Шевченка , тел. 98287
Карта
Надіїв is located in Україна
Надіїв
Надіїв
Надіїв is located in Івано-Франківська область
Надіїв
Надіїв

На́діїв — село Долинського району Івано-Франківської області.

Село поділяється на «кутки»: Осередок (центральний), На горі, Могилівка, Лиса гора, Заверб'я, Голиня, Сівка. До 1940 року до західного кутка Могилівка прилягав німецький присілок Гофнунґзав (нім. Hoffnungsau — джерело надії), перейменований польською владою 18 лютого 1939 року на Подлясє (пол. Podlasie)[1]. Радянська влада вивезла в 1940 р. німців до Вартеґау. У спустілі хати після війни поселили лемків.

Історія[ред.ред. код]

Перша письмова згадка про село має місце у грамоті короля Ягайла (Владислава ІІ) від жовтня 1399 року[2].

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується піп (отже, уже тоді була церква) і 7 1/2 ланів (близько 187 га) оброблюваної землі[3].

За даними частини дослідників, Церква святого Юра, яка зараз перебуває в музеї «Дрогобиччина» (м. Дрогобич), була перевезена з села Надієва.[4]

У 1939 році в селі проживало 1790 мешканців (1670 українців, 20 поляків, 50 латинників, 20 євреїв і 30 німців) та у присілку Гофнунгзав — 170 мешканців (10 українців і 160 німців)[5]. Колишня німецька колонія була ліквідована радянською владою у 1940 році. Її мешканців було депортовано до Вартегау (Німеччина) згідно із сумнозвісною угодою Молотова-Ріббентропа. Надалі сюди переселено українців з бойківського села Смерек (Закерзоння).

Пам'ятки[ред.ред. код]

  • У селі діє православна церква св. Миколая (1863 р.)[6].
  • У селі знаходиться один із перших пам'ятників Тараса Шевченка. У 2013 р. громада урочисто святкувала 100 річчя пам'ятника Т. Шевченка за участі Митрополита Івано-Франківського і Галицького Іосафа. Співав хор Львівського ставропігійного Братства св. ап. Андрія Первозваного УАПЦ «Ставрос».
  • Неподалік від сіла знаходиться заповідне урочище Надіїв.

Народились[ред.ред. код]

  • Микола Роїв «Рубан» (1922 р.) — стрілець сотні «Юрка» («Грозного»), охоронець пропагандиста сотні «Богдана»[7].

Фото[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Zmiana niemieckich nazw miejscowości
  2. 79. Владислав, король польський, дарує село Надієво з присілком Кропивники своєму слузі Ходку Чемеревичу
  3. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 165 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
  4. Шапіро О. Дерев'яні кораблі віри // Україна молода. — 2016. — № 114 (5107) (13 вер.). — С. 13. (Спадщина)
  5. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 21 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
  6. Івано-Франківська єпархія УПЦ КП, Долинське благочиння
  7. Сергій АДАМОВИЧ. Останній бій окружного проводу ОУН Закарпаття біля Осмолоди. «Галичина, 05 жовтня 2017 року.»

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.