Наждачний папір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Нажда́чний (шліфува́льний) папі́р — паперове або тканинне полотно (основа) з нанесеним на нього електростатичним або іншим методом шару абразивного порошку і закріпленого за допомогою синтетичних або інших клейких речовин. Для абразивного шару найчастіше застосовують електрокорунд (звичайний, білий, легований чи монокорунд) або Карбід кремнію.

Листи наждакового паперу з різною зернистістю (40, 80, 150, 240, 600).

Наждачний папір на цих основах може виготовлятись водостійким. (Водостійкість можна провірити наступним способом: клаптик наждачного паперу занурюють у воду на 1 годину, — і якщо після цього терміну абразивний матеріал залишиться на основі, а папір прийме початковий вигляд — папір водостійкий.[1]) Номер шліфпаперу відображає величину абразивної частки: чим більша цифра, тим менші частки абразивного матеріалу. Випускається в рулонах і листах. Застосовується для чорнової або чистової обробки деталей, а також для заточування інструменту. Чим більше зернистість матеріалу, тим легше шліфування таких поверхонь як дерево.

Історія[ред.ред. код]

Перша згадка про наждачний папір належить до 13-го століття, коли в Китаї він виготовлявся з розмелених раковин, насіння і піску, насіяних на пергамент за допомогою натурального клею. У деяких народів в якості наждачного паперу використовувалася шкіра акули.

Наждачний папір спочатку був відомий як «скляний папір», оскільки містив частинки скла на папері. Однак скло фриту має гострі частинки і швидко стирається, а піщинки згладжуються вниз і не працюють так, як наждачний папір.

Скляний папір був виготовлений Джоном Окі в його компанії, що з 1833 року знаходилася в Лондоні, яка розробляла нові методи зклеювання і вивчала процеси, які дозволяли б здійснювати масове виробництво. Спосіб виробництва наждачного паперу був запатентований в США 14 червня 1834 року Ісааком Фішером-молодшим, зі Спрінгфілду, штат Вермонт.

У 1921 році винайшли наждачний папір з водонепроникною підкладкою, відомий як Wetordry. Це дозволило використовувати його в вологому середовищі. Його перша заявка була автомобільним лакофарбовим покриттям.

Особливості застосування[ред.ред. код]

  • Мідні ламелі колекторів електродвигунів рекомендують очищати від нагару тільки скляним наждачком, будь-який інший залишить свої зерна на поверхні міді і викличе швидке сточування вугільних або графітових щіток. Народний спосіб — використовувати для цього поверхня (тертку) сірникової коробки, що містить скляний пил.
  • Для ручного шліфування великих криволінійних поверхонь наждачний папір зручно закріпити на товстому (близько 1 см) шматку м'якої гуми.
  • В якості тонкого наждачного паперу для пластмас можна використовувати грубий (обгортковий або газетний без тексту) папір.

Примітки[ред.ред. код]

  1. В.Г.Бастанов. 300 практических советов. — М.: Московский рабочий, 1986

Див. також[ред.ред. код]


Інструменти Це незавершена стаття про інструмент, прилад або пристрій.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.