Назаренко Андрій Володимирович
| Назаренко Андрій Володимирович | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
21 листопада 1985 Маріуполь | |
| Смерть |
20 червня 2015 (29 років) Павлопіль | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Псевдо | «Мєх» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014-2015 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Рід військ | Військова розвідка | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
.svg){kind=small}
Андрі́й Володи́мирович Наза́ренко (21 листопада 1985 — 20 червня 2015) — старший солдат Збройних сил України. Учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
До війни Андрій Назаренко був моряком та мріяв стати капітаном корабля.[1] Жив на одній вулиці з загиблим кіборгом Андрієм Миронюком.
Наприкінці літа 2014 року стає одним із перших учасників Маріупольської Самооборони. Після обстрілу російськими терористами мікрорайону «Східний» 24 січня 2015-го був серед волонтерів «Нового Маріуполя», котрі допомагали постраждалим.[2]
У лютому 2015-го із Самооборони перейшов до лав ЗСУ, проходив службу в 129-му ОРБ, згодом перейшов до 131-го ОРБ. Старший солдат, розвідник-кулеметник 131-го окремого розвідувального батальйону.[3]
20 червня 2015 року загинув у бойовому зіткненні з ДРГ поміж Чермаликом та Павлопільським водосховищем. Тоді ж загинув сержант Володимир Милосердов.
Без Андрія залишилися батьки та сестра.
З 2015 року тривають обговорення щодо перейменування вулиці Новоросійської, на якій жив Андрій Назаренко, на його честь. Станом на кінець 2017 року міська влада Маріуполя чинить перешкоди цьому перейменуванню.[4]
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- 16 січня 2016 року, — за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно);[5][3]
- почесний громадянин Маріуполя (посмертно);
- у школі, котру закінчив Андрій Назаренко, відкрито меморіальну дошку на його честь;[6]
- маріуполець Данило Подибайло присвятив Андрію Назаренку пісню «Чорні крила»[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Пам'яті Андрія Назаренка. priazov.tv. Громадське телебачення Приазов'я. 29 липня 2015. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 19 грудня 2017.
- ↑ Місто героїв. Самооборона Маріуполя. priazov.tv. Місто героїв. Громадське телебачення Приазов'я. 2 грудня 2015. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 19 грудня 2017.
- ↑ а б Андрій Назаренко отримав орден “За мужність” ІІІ ступеня. priazov.tv. Громадське телебачення Приазов'я. 20 січня 2016. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 19 грудня 2017.
- ↑ У Маріуполі вулицю Новоросійську ніяк не перейменують на вулицю Андрія Назаренка. priazov.tv. Громадське телебачення Приазов'я. 26 липня 2016. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 19 грудня 2017.
- ↑ Указ Президента України від 16 січня року № 9/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ а б Сім’ї Андрія Назаренка вручили його Орден “За мужність” (ФОТО, ВІДЕО). priazov.tv. Громадське телебачення Приазов'я. 4 березня 2016. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 19 грудня 2017.
Джерела[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Старші солдати (Україна)
- Народились 21 листопада
- Народились 1985
- Померли 20 червня
- Померли 2015
- Військовики 131-го окремого розвідувального батальйону
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Маріуполя
- Померли у Волноваському районі
- Почесні громадяни Маріуполя
- Поховані в Маріуполі