Найден Ґеров
| Найден Ґеров | |
|---|---|
| Найден Геров | |
 | |
| Псевдо | Мушек, Мушак, Мълчан, Млъчан |
| Народився |
23 лютого 1823 Копривштиця, Софійська область, Болгарія |
| Помер |
9 жовтня 1900 (77 років) Пловдив, Болгарія |
| Поховання | Центральний траурний паркd |
| Громадянство | Болгарія |
| Національність | болгарин |
| Діяльність | письменник, лінгвіст, фольклорист, громадський діяч |
| Відомий завдяки | книга „Речникъ на блъгарскый языкъ“ (1895—1904) |
| Alma mater | Рішельєвський ліцей (1845) |
| Знання мов | болгарська[1] і російська |
| Батько | Q19205442? |
| Брати, сестри | Konstantin Gerovd і Ivana Hadzhigerovad |
| Діти (5) | Q124054765?[2], Q124054924?, Q124054931?, Q124054970? і Q124054977? |
| Автограф |
 |
Найден Ґеров (Найден Ґеров Хаджиберович; 23 лютого 1823, Копривштиця, Болгарія — 9 жовтня 1900, Пловдив, Болгарія) — болгарський письменник, лінгвіст, фольклорист, громадський діяч і творець перших класних училищ у Болгарії. Автор книги «Рѣчникъ на блъгарскꙑй язꙑкъ» (Речник на българския език) (1895—1904).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 23 лютого 1823 в Копривштиці. Був сином релігійного вчителя Геро Добровича-Мушека (1775—1864), прообраза Каравелова Хаджи Генчо у оповіданні «Българи от старо време». Його сестра Іванна Хаджигерова стала першою вчителькою у Копривштиці.
Найден Ґеров навчався в батьківському училищі, в грецькій школі в Пловдиві у 1834—1836 рр., знову ж таки в Копривштиці у 1836 — при Неофіті Рильському.
За наполяганням Неофіта Рильського в 1839 він виїхав до Одеси, де закінчив Рішельєвський ліцей у 1845. В цей час опублікував «Няколко думи за превода на математическата география» («Кілька слів про перекладання математичної географії») (1842), «Начала на християнското учение» («Основи християнського вчення») (1843) і поему «Стоян і Рада» (1845)[3].
Найден Ґеров повернувся в Копривштицю, а в 1846—1850 рр. викладав у двокласному училищі. За його ініціативою заклад називають «Св. Св. Кирила і Мефодія». За ініціативою Найдена Ґерова вперше 11 травня 1851 в Петербурзькій єпархії «Св. Св. Кирила і Мефодія» в Пловдиві організовано свято святих братів Кирила і Мефодія — творців слов'янського письма. У 1857 це свято почало регулярно відзначатися в Пловдиві, Стамбулі, Шумені та Ломі.
Найден Ґеров бере активну участь у боротьбі з фанаріотським духовенством. Публікує статті в періодичній пресі для захисту болгарських національних інтересів. Під час Кримської війни 1853—1856 рр. допомагав національно-визвольному руху і піклувався про просвітницьку роботу. У 1854 році опублікував у Одесі збірку «Писма от България» («Листи з Болгарії»)[3].
Був призначений віце-консулом Російської імперії в Пловдиві в 1857 році, отримавши більше свободи для продовження освітньої діяльності. У наступні роки неодноразово не схвалював національно-революційний рух, критикував Георгія Раковського, вводив війська з Валахії і визначав Василя Левського як іноземного шпигуна.[4] Під час квітневого повстання 1876 р. активно захищав болгарський народ.
Найден Ґеров помер у Пловдиві 9 жовтня 1900 у віці 77 років.
Творчість[ред. | ред. код]
Після 50 років роботи в коледжі, у 1895 Найден Ґеров опублікував перший том «Речника на блъгарский язик с тлъкувание речити на блъгарски и на руски. Събрал, нарядил и на свят изважда Найден Геров».. Через два роки, у 1897, вийшов другий том. Вже важко хворий, Найден Ґеров опублікував третій том у 1899. Четвертий (1901) і п'ятий (1904) томи вийшли після його смерті. Його справу продовжував племінник Тодор Панчев, опублікувавши у 1908 «Допълнение на българския речник от Н. Геров. Събрал, наредил и изтълкувал Тодор Панчев».
Сучасний літературний дослідник проф. Володимир Янев нагадує, що шість томів словника містять близько 80 000 болгарських слів. Підраховано, що близько 26 400 висловів народної мови, близько 5000 народних пісень, понад 4000 фразеологічних і ідіоматичних висловів, близько 15 500 прислів'їв, приказок, загадок, замовлянь, що збереглися у побуті, психології болгар протягом століть.[5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ https://www.nationallibrary.bg/www/%D0%BE%D0%BD%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BD-%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%83%D1%80%D1%81%D0%B8/%D0%BE%D0%B1%D0%B7%D0%BE%D1%80%D0%B8-%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D1%80%D1%85%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B8-%D1%84%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B5/
- ↑ а б Радев, Иван (2007). История на българската литература през Възраждането. Велико Търново: Абагар. с. 208. ISBN 978-954-427-758-1.
- ↑ Гешов, Иван Ев. (2008). Спомени из години на борби и победи. София: Синева. с. 28—29. ISBN 978-954-9983-74-6.
- ↑ 190 років від дня народження великого болгарського вченого і просвітителя Найдена Герова, газети «Дума»
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Найден Ґеров |
- Биографични бележки по живота на Найден Геров www.koprivshtitza.com
- Груев, Й. Моите спомени. Пловдив, 1906, с. 13 сл.
- Твори
- Речник на българския език. Съст. Н. Геров. Т. I. А – Д. Пловдив, 1895
- Речник на българския език. Съст. Н. Геров. Т. II. Е — К. Пловдив, 1897
- Речник на българския език. Съст. Н. Геров. Т. III. Л — О. Пловдив, 1899
- Речник на българския език. Съст. Н. Геров. Т. IV. П. Пловдив, 1901
- Речник на българския език. Съст. Н. Геров. Т. V. Р — Я. Пловдив, 1904
- Речник на българския език. Съст. Н. Геров. Допълнения. Пловдив, 1908
- Из архивата на Найден Геров. Кн. I. Кореспонденция с частни лица А-Л. Под редакцията на Т. Панчев. София, 1911
- Из архивата на Найден Геров. Кн. II. Кореспонденция с частни лица М-Я. Под редакцията на Т. Панчев. София, 1914
|
