Накваша

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Накваша
Дерев'яна церква Святого Юрія
Дерев'яна церква Святого Юрія
Країна Україна Україна
Область Львівська
Район/міськрада Золочівський
Громада Підкамінська селищна ОТГ
Код КОАТУУ 4620383601
Основні дані
Перша згадка 1515
Населення 505
Площа 1,594 км²
Густота населення 316,81 осіб/км²
Поштовий індекс 80654[1]
Телефонний код +380 3266[2]
Географічні дані
Географічні координати 49°58′28″ пн. ш. 25°19′14″ сх. д. / 49.97444° пн. ш. 25.32056° сх. д. / 49.97444; 25.32056Координати: 49°58′28″ пн. ш. 25°19′14″ сх. д. / 49.97444° пн. ш. 25.32056° сх. д. / 49.97444; 25.32056
Середня висота
над рівнем моря
293 м[3]
Водойми р. Іква
Відстань до
обласного центру
111 км[4]
Відстань до
районного центру
57 км[4]
Найближча залізнична станція Броди
Відстань до
залізничної станції
23 км
Місцева влада
Адреса ради 80670, Львівська обл., Золочівський р-н, смт Підкамінь, вул. Франка, 1[5]
Сільський голова Бутинський Богдан Ярославович[5]
Староста 80654, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Накваша, вул. Центральна, 3: Стрехалюк Роман Омельянович[5]
Карта
Накваша. Карта розташування: Україна
Накваша
Накваша
Накваша. Карта розташування: Львівська область
Накваша
Накваша
Мапа

CMNS: Накваша у Вікісховищі

Наква́ша — село в Україні, у Підкамінській селищній об'єднаній територіальній громаді Золочівського району Львівської області. Населення становить 505 осіб[5].

Назва[ред. | ред. код]

В одному із записів, від 1528 року йдеться про «…село Наріччя, по іншому Накваша»[джерело?]. Тобто, у той час село мало давню історію і вже, навіть, встигло змінити назву… А сучасна назва «Накваша», скоріш за все, походить від мішанини українських і латинських слів «на» та «aqua»-«вода». Тобто, «(Село) на воді», «(Село) на річці».[6][неавторитетне джерело].

Див. також: Наква[be]

Історія[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка про Наквашу датується 1515 роком[7]. У 1552 році село було частиною Золочівського масиву земель і належало родині Гурків[8].

У другій половині ХІХ — першій половині XX століття наквашани виготовляли гарні кольорові коци, а також займалися ткацтвом та шевством[6].

У 1885 році місцева громада нараховувала 1299 осіб (разом із мешканцями сучасних Лукашів та Микитів), з них за віровизнанням: 820 — греко-католики (українці), 460 — римо-католики (поляки), 19 — юдеї. Напередодні першої світової війни в селі мешкало 1486 осіб, з них 1125 — українці, 343 — поляки та 18 — юдеї. На початку травня 1885 року відбулося урочисте освячення читальні товариства «Просвіта»[7].

Лихоліття XX століття не оминули Наквашу. Через село прокотились фронти першої світової та польсько-української воєн, а також друга світова війна, забрала життя понад 50 місцевих мешканців. На вшанування пам'яті наквашан, полеглих у Другій світовій війні в центрі села відкритий пам’ятний знак[7].

За радянських часів був створений колгосп імені Жданова з центральною садибою (конторою) у Накваші, основним напрямком діяльності господарства було рільництво[7].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Дерев'яна церква Святого Юрія в селі Накваша збудована та освячена у 1795 році на честь святого Георгія (Юрія) єпископом Петром Білянським. Первісно церква була тридільна, дерев'яна, одноверха. Пізніше були добудовані дерев'яні бокові рамена, що перетворило будівлю у хрещату. 1905 року до старого бабинця стараннями о. Глібовицького добудовано чотири цегляних приміщення, які заповнили кути просторового хреста та мурований присінок. До 1939 року покровителькою церкви була Савина Ясєнська, землевласниця з Підкаменя. На південний схід від церкви збереглася дерев'яна двоярусна дзвіниця з 1822 року, накрита наметовим дахом. Від 1990 року церква має статус пам'ятки архітектури місцевого значення під № 1558-м та перебуває в користуванні громади УГКЦ[9]. За переказами, поблизу церкви на місці братських могил, що збереглися з часів татарського нападу 1675 року, стоять старовинні хрести[6].
  • Замок Цетнерів був збудований у першій половині XVII століття родиною тодішніх власників села Цетнерів для захисту місцевого населення від татарських набігів. В пам'ять про жертви тих часів у північно-західній околиці села 1906 року споруджено кам'яний пам'ятник з старовинним хрестом нагорі та написом: «Пам'яти в ХІІІ—ХVІІ вв. побитих і полонених татарами на могилах і полях накваських предкам своїм посвящают вдячні наквашанє. 1906…»[6]. Замок розташовувався неподалік будівлі колишнього дитячого садочка й до наших днів не зберігся.

Школа[ред. | ред. код]

У 1859 році в селі була заснована однокласова школа з руською (українською) мовою викладання[10].

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Поштові індекси та відділення поштового зв'язку України: ВПЗ с. Накваша. services.ukrposhta.com. Укрпошта. Процитовано 2 січня 2021. 
  2. Коди автоматичного мiжмiського зв'язку: Львівська область. ukrtelecom.ua. Укртелеком. Процитовано 2 січня 2021. 
  3. Прогноз погоди в с. Накваша. weather.in.ua. Процитовано 2 січня 2021. 
  4. а б Відстані від села Накваша. della.com.ua. Процитовано 2 січня 2021. 
  5. а б в г Підкамінська громада. pidkaminska-gromada.gov.ua. Процитовано 2 травня 2021. 
  6. а б в г Василь Стрільчук, Андрій Корчак, Володимир Булишин (2 вересня 2015). На межі територій та епох… — Накваша — село на витоках Ікви з більш ніж 500-річною історією (З циклу «Поселення навколо Бродів»). namezhi.com.ua. На межі території та епох. Архів оригіналу за 29 серпня 2018. Процитовано 28 серпня 2018. 
  7. а б в г ІМСУ, 1968, с. 168.
  8. Б. В. Смерека Золочівський комплекс у Львівській землі Руського воєводства: власники, територія і населення у XVI ст. (за даними фіскальних джерел) // Наукові праці історичного факультету: збірка наукових праць / Запорізького національного університету. — 2016. — вип. 45. — том 1. — С. 18.
  9. Накваша. Церква Св. Юрія 1795. rada.info. Процитовано 2 січня 2021. 
  10. Nakwasza // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 889. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]