Наконечний Ігор Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігор Наконечний
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдат
Наконечний Ігор Олександрович.jpg
Загальна інформація
Народження 3 липня 1988(1988-07-03)
Геніївка
Смерть 8 лютого 2019(2019-02-08) (30 років)
Авдіївка
Псевдо «Замок»
Військова служба
Роки служби 2015—2019
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
93 ОМБр п.svg
 93 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України)

І́гор Олекса́ндрович Наконе́чний (3 липня 1988(19880703) — 8 лютого 2019) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1988 року в селі Геніївка (Зміївський район, Харківська область; також вказується Шелудьківка). Мешкав у смт Андріївка Волноваського району Донецької області. 2013 року здобув спеціальність токаря у Темнівському навчальному центрі № 100.

Протягом 2015—2016 років служив у 54-й бригаді, по тому — у 72-й. Згодом — у 28-й бригаді, в 93-й — з 29 січня 2018 року; старший солдат, навідник бойової машини. Воював за Золоте, Шахти, Широкине, Волноваський район, Авдіївку.

8 лютого 2019 року загинув у бою від кульового поранення в голову на бойовому чергуванні в районі Авдіївської промзони — під час обстрілу позиції відкрив вогонь у відповідь з кулемета, прикривши побратимів; цим надав їм можливість вступити у бій.

12 лютого 2019-го похований в селищі Бахчовик Волноваського району.

Без Ігоря лишилися мама, сестри, дружина Людмила та дві доньки[2].

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 469/2019 від 27 червня 2019 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3].
  • нагороджений відзнакою «Знак пошани» МО України.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]