Перейти до вмісту

Накі Ісанбет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Накі Ісанбет
тат. Нәкый Исәнбәт Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженнітат. Нәкый Сираҗи улы Закиров Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився29 грудня 1899(1899-12-29) Редагувати інформацію у Вікіданих
Малояз (Башкортостан), Златоустівський повітd, Уфимська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер12 вересня 1992(1992-09-12) (92 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Казань, Татарстан, Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняТатарське кладовище в Ново-Татарській слободі Казані Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 Російська республіка
 СРСР
 Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник, поет, драматург, фольклорист, мовознавець Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materМухаммадія Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовтатарська[1] і російська[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиPrazat İsänbätd і Yoldız İsänbätd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Накі Ісанбет (Накі Сіразієвіч Закіров, тат. Nəqi İsənbət, Нәкый Исәнбәт; нар. 29 грудня 1899, Малояз, Башкортостан, Російська імперія — 12 вересня 1992, Татарстан) — татарський письменник, поет, драматург, прозаїк, вчений-фольклорист і філолог, укладач татарських словників.

Біографія

[ред. | ред. код]

Накі Ісанбет — син сільського мулли (с. Малояз, нині Салаватський район), почавши свою освіту в сільському медресе, продовжив її в медресе «Хасанія» (м. Уфа).

У 15 років, будучи шакірдом знаменитого казанського медресе «Мухаммадія», почав друкуватися в журналах. В цей же час проявився його інтерес до слова і мови, а свою безмежну любов до народної творчості, до рідної мови він проніс через все життя.

Його вірші стали словами улюблених народом пісень («Уракчи киз», «Бормали су», «Гармонь», «Син сазиңни уйнадиң»). Його п'єси міцно увійшли в репертуар татарських театрів («Ходжа Насретдін», «Зифа», «Портфель», «Муса Джаліль», «Хіджрат» та інші). Твори для дітей (включаючи фольклорні) також дуже популярні («Мираубай батир»).

Неоціненним внеском в татарську культуру було видання зібраного Н. Ісанбетом тритомника «Татарські народні прислів'я» (унікального і найбільшого збірка на тюркських мовах), книг «Татарські народні загадки» і «Дитячий фольклор».

Н. Ісанбет ввів в культурний обіг героїчний епос (дастан) татарського народу «Ідегей», вперше опублікував в 1940 році його зведений текст, складений ним за принципом творчої реставрації. Нова уточнена версія епосу була підготовлена ним до публікації, але війна, а потім заборона тодішньої влади, затримали опублікування. Ці матеріали пізніше були використані в публікації кінця 1980-х років, але без будь-яких посилань на авторство.

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Нагороди та звання

[ред. | ред. код]

Твори

[ред. | ред. код]

Перекладав на татарську твори О. С. Пушкіна і В. Шекспіра.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Чеська національна авторитетна база даних
  2. Указ Президиума Верховного Совета СССР от 29 декабря 1979 года № 1337—Х «О награждении писателя Исанбета Н. С. орденом Дружбы народов» // «Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик». — № 1 (2023) от 2 января 1980 года.