Намивні території

Намивні території — новоутворені території шляхом намивання штучних островів, засипання та відгородження греблями акваторії океанів, морів та водойм суходолу (рік, озер тощо), розширення берегової лінії насипанням пляжів та створення різноманітних гідротехнічних споруд.
Методи[ред. | ред. код]
Утворення земель може відбуватися різними способами. Найпростіший з них полягає в простому засипанні території великою кількістю каміння та/або цементу, а потім заповнення проміжків глиною або землею, аж допоки висота не досягне потрібної величини.
Осушення земель, що лежать нижче рівня моря, часто використовується для їх подальшого використання в сільському господарстві.
Історія[ред. | ред. код]
Одним з найперших великих європейських проектів по створенню територій був польдер у Бемстері, Нідерланди, завершений в 1612 році, що додав 70 квадратних кілометрів землі. У XIX столітті кілька значних проектів було запущено в Азії, у таких містах як Бомбей і Гонконг.
В Океанії відомі ще більш давні штучні острови. Одним із найвідоміших з них є Нан Мадол — штучний архіпелаг, що знаходиться біля острова Понпеї, і належить до Федеративних Штатів Мікронезії. Вважається, що Нан-Мадол був створений між 1285 і 1485 роками.
В Америці, місто Теночтітлан, столиця Ацтекської імперії, було збудоване на невеличкому природному острівці посеред солоного озера Тескоко, проте швидко розросталося, що вимагало значного розширення території острова.
Приклади[ред. | ред. код]


Азія[ред. | ред. код]
- Мумбаї, Індія. За останні 150 років, сім островів Бомбея — Мумбаі, Колаба, Махім, Парел, Ворлі, Мазгаон і Острів Старої, були з'єднанні в один, а потім приєднанні до материка.[1]
- Велика частина берегової лінії континентального Китаю, Гонконгу, Північної Кореї і Південної Кореї. За оцінками, близько 65 % ваттів Жовтого моря було осушено.[2]
- Низини Янцзи, на материковому Китаї, включно з територіями важливих міст, таких як Шанхай і Ухань.[3]
- Велика частина берегової лінії міста Карачі, Пакистан.[4]
- Частина (близько 36 квадратних кілометрів — 60 %) міжнародного аеропорту Хамад у Катарі.[5]
- Острів Перл-Катар у районі Вест Бей міста Доха.
- Міжнародний аеропорт Чюбу, Японія
- Міжнародний аеропорт Інчхон, Південна Корея.
- Центральний район Бейрута, Ліван.
- Місто Шеньчжень у південному Китаї.
- Місто-держава Сингапур, збільшило свою площу на чверть за останні п'ятдесят років.[6]
- Острови Пальм, архіпелаг «Світ», і готель Бурдж аль-Араб що в Дубаї, ОАЕ.
- Острів Яс, в Абу-Дабі, ОАЕ.
- Острів Хулхумале, Мальдіви. Є одним з районів міста Мале.
Європа[ред. | ред. код]
- Велика частина Нідерландів.
- Частина Дубліну, Ірландія.
- Більша частина бухти Белфасту і Північній Ірландії.
- «Морський фасад» у західній частині Васильєвського острову, Санкт-Петербург.
- Гельсінки — більша частина міського центру.
- Квартал Барселонета у Барселоні, Іспанія
- Порт Зебрюгге, у Брюгге, Бельгія
- Більша частина Фонтвіллю, Монако
- Порт Геркулес, у Ла-Кондамін, Монако
- Фенські болота у східній Англії
- Венеція, Італія
- Квартал Орсіні, частина Борго Санта-Лючия, Неаполь, Італія
Африка[ред. | ред. код]
- Район Форшор у Кейптауні[7]
- Мечеть Хасана II у Касабланці, Марокко.
- Еко Атлантік, місто, що будується у Нігерії (неподалік від Лагоса) на новоствореному півострові.[8]
Сільське господарство[ред. | ред. код]
Потреби сільського господарства були основним рушієм створення територій в доіндустріальну епоху.[9]
Розповсюдженою практикою є осушення водно-болотяних угідь, для перетворення їх у орні землі. Хоча, технічно, це не створює нових ділянок суші, проте розширює доступну для використання і заселення територію. Також, такі дії є ефективними методами стримування чисельності комарів і москітів.
В пост-індустріальну епоху, створення земель сільськогосподарського призначення не втратило актуальності. Наприклад, село Оґата, у префектурі Акіта, в Японії, було побудоване на території колишнього озера Хачіроґата, що було другим за площею озером Японії.[10]
Штучні пляжі[ред. | ред. код]
Для розширення пляжів зазвичай використовується пісок і земля. Обладнання пляжу також предбачає будівництво захисних споруд, що запобігатимуть дрифту піску вздовж берега (такі споруди можуть бути і перпендикулярними до берегової лінії, як буни, і повздовжними, як хвилерізи). Проте, пляжі зазвичай все одно є порівняно недовготривалими спорудами.
Для створення пляжів використовується техніка намиву — пісок і земля підіймаються з дна водойми, що знаходиться поруч з пляжем, у вигляді пульпи, і транспортується до берегової лінії за допомогою землевідсмоктуючих снарядів або по трубопроводу. Таким чином, разом з утворенням території проводиться поглиблення дна.
Також утворення пляжів можливе за допомогою використання енергії самих хвиль: розміщуючи невисокі перепони, що запобігають відтіканню піску в море, але не заважають принесенню його на берег. Таким чином, може утворюватися стіна піску до 0,5 метрів висотою за рік без додаткових витрат.[11]
Ризики[ред. | ред. код]
Штучно створені території мають більшу схильність до розрідження ґрунтів під час землетрусів,[12] що може значно збільшувати ушкодження будівель і інфраструктури. Іншою небезпекою є осідання, завдяки якому новостворені території можуть піти під воду. Осушені угіддя іноді розташовані нижче рівня моря, а тому є небезпека їх затоплення.
З іншого боку, створення території несе значні екологічні ризики, через те, що при ньому руйнується існуюча екосистема водоймищ. У деяких країнах існують спеціальні органи, що займаються регулюванням розширення землі, такі як Комісія з розвитку і збереження пляжів[en] у Сан-Франциско.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Story of cities #11: the reclamation of Mumbai — from the sea, and its people? [Архівовано 24 листопада 2016 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Murray N. J., Clemens R. S., Phinn S. R., Possingham H. P. & Fuller R. A. (2014) Tracking the rapid loss of tidal wetlands in the Yellow Sea.
- ↑ Brian Lander.
- ↑ New coastal city in Karachi to be built on reclaimed land: Shaukat [Архівовано 25 листопада 2016 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ HAMAD INTERNATIONAL AIRPORT [Архівовано 25 листопада 2016 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ 100 YEARS OF FORESHORE RECLAMATION IN SINGAPORE [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ The Cape Town Foreshore Plan: Page 20(англ.)
- ↑ About Eko Atlantic [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Curtis, Daniel R. Into the frontier: medieval land reclamation and the creation of new societies. Comparing Holland and the Po Valley, 800–1500. Academia.edu.
- ↑ The History of Ogata-Mura | Ogata-mura. Ogata.or.jp. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 17 квітня 2014.
- ↑ Шляхи оптимізації берегозахисного будівництва в береговій зоні Каркінітської затоки в межах Херсонської області. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 13 грудня 2016.
- ↑ EVALUATION OF LIQUEFACTION RESISTANCE AND LIQUEFACTION INDUCED SETTLEMENT FOR RECLAIMED SOIL [Архівовано 19 січня 2017 у Wayback Machine.](англ.)