Намисто (новела)
 Перше видання новели в газеті «Le Gaulois» від 17 лютого 1884 року. | |
| Автор | Гі де Мопассан |
|---|---|
| Назва мовою оригіналу | фр. La Parure |
| Країна | Франція |
| Мова | французька |
| Жанр | новела |
| Місце | Париж |
| Укр. видавництво | Дніпро |
| Видавництво | газета «Le Gaulois» |
| Видано | 17 лютого 1884 |
| Перекладач(і) | Борис Козловський |
| Тип носія | на папері |
| Попередній твір | Зізнання |
| Наступний твір | Щастя |
| |
«Нами́сто»[1][2] (фр. La Parure) — новела французького письменника Гі де Мопассана, видана у 1884 році. Сюжет твору розповідає історію марнославної жінки, яка через потяг до розкошів опинилась у злиднях.
Історія[ред. | ред. код]
Гі де Мопассан вперше опублікував цю новелу в газеті «Le Gaulois» 17 лютого 1884 року[3]. Наступного року вона побачила світ у книжному форматі в збірці «Казки дня і ночі». Ще одна відома паризька газета «Gil Blas» надрукувала «Намисто» 8 жовтня 1893 року. Українською цю новелу переклав Борис Козловський. В українському перекладі твір побачив світ у видавництві «Дніпро» двічі: у восьмитомному зібранні творів Гі де Мопассана (1969—1972)[2] і двотомному виданні вибраних творів письменника (1990)[1].
Драматичний сюжет новели неодноразово ставав основою для численних екранізацій. Серед кінофільмів, знятих за її мотивами такі:
- 1909 — «Намисто» (The Necklace), американский фільм Девида Ворка Гриффіта;
- 1915 — «Перлинове намисто» (Le Collier de perles), французький німий фільм Луї Феюлляда[4];
- 1915 — «Перлинове намисто» (The Necklace of Pearls), американський німий фільм П. Танхаузера[5];
- 1921 — «Перлинове намисто» (The Diamond Necklace), британський німий фільм Денісона Кліфта[6];
- 1925 — «Перлинове намисто» (Yichuan Zhenshu), китайський німий фільм Лі Зейвана[7];
- 1949 — «Перлинове намисто» (The Diamond Necklace), американський фільм;
- 1952 — «Намисто» (La Parure), французький фільм;
- 1967 — «Намисто» (Smycket), шведський фільм.
Також відомі телеадаптації: 1957 — «Намисто» (La Parure), короткометражний телефільм; 1961 — «Намисто» (La Parure), епізод в телевізійному серіали «Новели Мопассана»; 2006 — «Намисто» (La Parure), епізод в телевізійному серіали «Новели Мопассана»; 2017 — «Lbes kadek», марокканський фільм режисера Мохаммеда Аміне Моуна.
Сюжет[ред. | ред. код]
Матільда Луазель народилася простою жінкою без посагу, надії на спадок чи багатого чоловіка, але вона відчувала, що створена для чогось більшого. Рік у рік вона проводить у мріях про бали, гарне вбрання і розкішне житло… Це журливе марево раптом перериває запрошення чоловіка на бал, який дають у міністерстві. Заради цього він навіть згоден купити дорогу сукню. Здавалося б, мрії Матільди сповнились, але в переддень свята вона все ще незадоволена — в неї немає жодної прикраси, а без цього марно змагатися красою з великосвітськими панянками. Та щасливий випадок приходить Матільді на допомогу: її багата подруга Жанна Форестьє залюбки зичить діамантове намисто[1].
На балу Матільда справляє фурор, це найщасливіша мить її життя. Стомлена, вона повертається додому разом із чоловіком аж під ранок. Наостанок жінка ще раз роздивляється себе в дзеркало і бачить, що… намиста нема! Марні пошуки подружжя тривають цілий день, марним було і звернення до поліції — коштовності наче й не існувало. Подружжя купує в ювеліра копію за 40 000 франків і повертає її Жанні Форестьє, яка не помітила заміни.
Втім, від цього часу Луазелі поринають у борги. Чоловік змушений працювати на кількох роботах одночасно і навіть вдома. Матільді ж доводиться звільнити служницю і взяти всю хатню роботу на себе. Від важкої роботи і десяти років злиднів Матільда змарніла. Та одного разу, зустрівши гарненьку Жанну в парку, наважилась розповісти їй про халепу. З переможним виглядом сказала Матільда подрузі, що та й не помітила відмінностей між справжнім намистом і копією за 40 000 франків. Жанна відповіла: «Та ж мої діаманти були фальшиві! Вони коштували щонайбільше 500 франків»[1].
Аналіз твору[ред. | ред. код]
Ця новела входить до найліпшого творчого спадку Гі де Мопассана. Твір вирізняється філософською глибиною. Автор показує як створюються умови для майбутньої драми. Спочатку він малює картину класової нерівності, яка у XIX сторіччі особливо поглибилась у Франції. Тепер пристойній людині середнього достатку вже не доступні світські розваги, для цього треба мати вбрання, прикраси, певний стиль життя. Надалі цей ґрунт сприяє розвиткові особистих якостей Матільди Луазель: мрійливості, втечі від реальності, бажання жити не за власним рівнем доходів, марнославства і марнотратства. За облудну мить тріумфу жінці доводиться пожертвувати тим скромним достатком, що в неї був. Показово, що прямою причиною трагедії не є кримінальний злочин або чиясь зла воля — намисто просто загубилось. Цим письменник показує роль фатуму в житті людини, а за цією безособовою силою вгадується свого роду Божа кара. Біда сталася з Матильдою не випадково, це розплата за неналежний потяг до розкошів.
Схожу фабулу і мораль мають інші новели Гі де Мопассана. Наприклад, в новелі «Орден» негідному чоловіку без жодних звитяг за незаслужену, але таку бажану нагороду довелось розплатитись власною гідністю і дружиною.
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Гі де Мопассан Твори. — К.: Дніпро, 1990. — Т. 2. — С. 488—495.
- ↑ а б Гі де Мопассан Твори в восьми томах / ред. Д. В. Затонський — Київ: Дніпро, 1969—1972. — Т. 4.
- ↑ Ги де Мопассан Жизнь. Милый друг. Новеллы. — М.: Художественная литература, 1970. — Библиотека всемирной литературы. Серия вторая. Т. 97. — С. 789.(рос.)
- ↑ Le Collier de perles на сайті IMDb (англ.)
- ↑ The Necklace of Pearls на сайті IMDb (англ.)
- ↑ The Diamond Necklace на сайті IMDb (англ.)
- ↑ Yichuan Zhenshu на сайті IMDb (англ.)
|
