Напруженість електричного поля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лінії напруженості електричного поля навколо точкових зарядів

Напру́женість електри́чного по́ля — це векторна фізична величина, яка виражає відношення сили, яка діє у даній точці простору у даний момент часу, на пробний одиничний електричний заряд у електричному полі.

де  — сила,  — електричний заряд, — напруженість електричного поля

В системі СІ вимірюється у В/м, на практиці здебільшого у В/см.

Рівняння Максвелла[ред.ред. код]

Вектор напруженості електричного поля входить в рівняння Максвелла.

Друге рівняння Максвелла

де - вектор магнітної індукції, стверджує, що джерелом електричного поля може бути змінне магнітне поле.

Поведінка на розривній границі[ред.ред. код]

У випадку різкої границі між середовищами вектор напруженості електричного поля не може бути визначений із диференційних рівнянь Максвелла, оскільки при розривах у полях похідні невизначені. В такому випадку використовуються граничні умови. Щодо напруженості електричного поля гранична умова Максвелла вимагає тангенційних складових цього вектора.

.

Тут індекси вгорі характеризують середовища.

На поверхні ідеального провідника тангенціальна складова вектора напруженості електричного поля дорівнює нулю.

Нормальна складова напруженості електричного поля в загальному випадку неперервною не є. Неперерервність зберігає нормальна складова вектора електричної індукції.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Кучерук І. М., Горбачук І. Т., Луцик П. П. Загальний курс фізики : навч. посібник у 3-х т. — Київ : Техніка, 2006. — Т. 2 : Електрика і магнетизм.
Електрика Це незавершена стаття про електрику.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.