Напівземлянка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Реконструкція напівземлянки періоду Дзьомон (стоянка Торо, префектура Сідзуока, Японія).
Напівземлянка менонітів в м. Ґнадену, Канзас, США 1875 р.

Напівземлянка — житло частково заглиблине у землю, прямокутної або округлої форми, стіни і дах якого виступають над земною поверхнею. Основні будівельні матеріали — деревина, каміння, глина, цегла сирець, шкіри тварин. Напівземлянка є одним з найстаріших жител людства, яке виникло у результаті поліпшення її попередниці — землянки. Вона відома з часів неоліту. Як правило напівземлянки як і землянки були характерні для регіонів з холодним кліматом.

У слов'ян напівземлянки були вкопаними у землю зрубами. Такі типи жител зберігалися у Європі та Азії до XIII — XIV століття. Напівземлянки з вогнищем у ітельменів і нівхів зникли лише у XIX столітті. У деяких корінних племен Америки напівземлянки досі використовуються як житло.

Подібно, бордей — це помешкання молдовських ремісників і селян XVII—XIX ст. у вигляді простої напівземлянки, що топилась по-чорному.[1]

До кінця XIX століття у приморських чукчів зберігалася напівземлянка, запозичена в ескімосів (валкаран — «будинок із щелеп кита») — на каркасі з китових кісток, вкритих дерниною і землею.

Поселенці з України і Росії будували тимчасові напівземлянки в Канаді[2] і США.[3]

Дивіться також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття. Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. Київ. 2002. ISBN 966-96284-0-7
  2. Lehr, John C., «Ukrainians in Western Canada» in To Build New Land (Baltimor and London: The Johns Hopkins University Press, 1992) pp 309—330. (англ.)
  3. "A Short History of the Mennonite Immigration to Kansas" Архівовано 27 серпень 2011 у Wayback Machine. на веб-сайті Гілсборо музею (англ.)