Нараїв (Бережанський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Нараїв
Narayiv table.jpg
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Бережанський район
Рада/громада Нараївська сільська рада
Код КОАТУУ 6120485101
Locator Dot2.gif
Розташування села Нараїв
Основні дані
Засноване 1443
Населення 1317 (2014)
Площа 8,042 км²
Густота населення 223.7 осіб/км²
Поштовий індекс 47513
Телефонний код +380 3548
Географічні дані
Географічні координати 49°31′45″ пн. ш. 24°46′27″ сх. д. / 49.52917° пн. ш. 24.77417° сх. д. / 49.52917; 24.77417Координати: 49°31′45″ пн. ш. 24°46′27″ сх. д. / 49.52917° пн. ш. 24.77417° сх. д. / 49.52917; 24.77417
Водойми річка Нараївка
Найближча залізнична станція Бережани
Місцева влада
Адреса ради с. Нараїв, Бережанський р-н, Тернопільська обла., 47513
Сільський голова Здебський Євген Григорович
Карта
Нараїв is located in Україна
Нараїв
Нараїв
Нараїв is located in Тернопільська область
Нараїв
Нараїв

WC: Нараїв у Вікісховищі

Нара́їв — село Бережанського району Тернопільської області. Центр сільради, якій підпорядковані села Дуляби і Шайбівка. До Нараєва належать хутори Запуст (30 осіб), Колонія (бл. 40 буд.), Чверті (80 осіб); Михальська і Станіславчик (нині незаселені).

Розташоване на берегах річки Нараївки. Населення — 1880 осіб (2002). Дворів — 662[1]. Через село проходить територіальна дорога Т 2007.

Історія[ред.ред. код]

Археологічні знахідки[ред.ред. код]

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки черняхівської культури та часів Київської Русі.

Польський період[ред.ред. код]

Перша писемна згадка 1443 р. як містечко — власність М. Нарайовського[2]. Міколай Нарайовскі (Нарайовський) — або його нащадок, або однофімілець — був одружений з 1592 р. Катериною Дідушицькою — молодшою сестрою дружини Корнякта Костянтина Анни[3]) тоді ж мало магдебурзьке право.

Внаслідок набігів татар (1480, 1520 р.) занепало. У 17 столітті — власність Сенявських, у 18 — Потоцьких.

1626 року внаслідок нападу татар Нараїв-місто було зруйноване на 47%, а Нараїв-село на 66%[4].

1638 р. більшість будівель згоріло.

Під час інвентаризації 1658 року згадано фортецю, що мала 2 вежі та 2 брами. 1709 року Нараїв зруйнували війська Шмигельського.

Австрійський період[ред.ред. код]

1830 р. у містечку була епідемія холери (зберігся так званий холеричний цвинтар).

Діяли «Просвіта», «Сільський господар» та інші товариства, кооператив.

Міжвоєнний період[ред.ред. код]

Сучасний Нараїв був утворений з двох окремих населених пунктів: Нараїв-Місто та Нараїв-село. У міжвоєнний період вони утворювали окрему сільську гміну Нараїв-Місто.

Друга світова війна[ред.ред. код]

Московські окупанти в червні 1941 року закатували 19 нараївців, 15 iз 19 замордованих були вiком до 23 рокiв[5].

У квітні 1945 р. поблизу Нараєва відбувся бій сотні УПА «Полтавці» з підрозділами НКДБ.

Населення[ред.ред. код]

Населення села[6]:

Рік Число осіб Українців та
греко-католиків
Поляків та
римо-католиків
Євреїв
1900 3990 2307 663 1006
1939 5650 3140 1435 805
2002 1880 - - -
2014 1317 - - -

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[7]:


Мова Число ос. Відсоток
українська 99,78
російська 0,17
молдовська 0,06

Пам'ятки[ред.ред. код]

Пам'ятники[ред.ред. код]

  • жертвам більшовицько-комуністичного режиму (1990, скульптор В. Римар),
  • Тарасу Шевченку (скульптор М. Лозинський),
  • пам'ятний хрест на честь скасування панщини у 1848 році,
  • символічні могили:
    • Борцям за волю України (1990),
    • на місці загибелі 7-ми членів ОУН (1991, с. Дуляби),
    • 5-ти вояків УПА (1992, х. Запуст),
  • воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1965).

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Працюють ЗОШ 1—3 ступ., ЗОШ 1—2 ступ., ЗОШ 1 ступ. (х. Чверті), Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку.

У травні 2016 року в селі відкрито поліцейську станцію, де працюватиме шість поліцейських, які обслуговуватимуть Нараїв та навколишні села.[8]

Люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Перебували[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Офіційний сайт Бережанської районної ради
  2. http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_VI/902
  3. Dzieduszyccy (01) (пол.)
  4. Maurycy Horn. Skutki ekonomiczne najazdów tatarskich z lat 1605–1633 na Ruś Czerwoną. — ст. 22-29, 45, 183
  5. Володимир Гонський. Ще один етап геноциду. Як убивали в'язнів у тюрмах 1941 року // Історична правда, 6 вересня 2012.
  6. Володимир Бемко. Статистика населення, Статистика громад повіту Бережани // Бережанська земля. Історико-мемуарний збірник. — С. 49-56
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область
  8. Поліцейська станція запрацювала на Бережанщині // YouTube // Тернопільська філія НТКУ. — 2016. — 23 травня.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.