Нарбута-бій
| Нарбута-бій | |
|---|---|
| Народився |
1749 Коканд, Кокандське ханство |
| Помер |
1798 Коканд, Кокандське ханство |
| Країна |
 Кокандське ханство |
| Діяльність | правитель |
| Посада | хан |
| Діти | Алім-хан (Коканд) і Умар-хан |
Нарбута-бій (1749–1798) — 8-й правитель Кокандського ханства у 1764—1798 роках. Відбувається політична й економічна стабілізація, розширення держави.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з династії мінгів. Онук Абдукарим-бія, син Абдурахман-бія і Айкані-ханум (доньки Абдурахим-бія). Народився 1749 року. Після поразки батька у 1750 році у війні зі стриєчним братом Ірдана-бієм врятувався від загибелі разом зі своєю родиною, оскільки в цей час перебував у бабусі. Його переправили за межі держави.
1764 року скористався новим розгардіяшем в ханстві, в результаті чого повалив Шахрух-бія III, захопивши владу. На початку правління фактичним правителем став його родич Абдулла, що отримав посаду кушбегі (на кшталт першого міністра). З його допомогою Нарбута-бію вдалося придушити сепаратизм намісників у Чусті та Намангані. За цим виник конфлікт між Нарбута-бієм і Абдуллою, що закінчився загибеллю останнього.
Зумів завоювати практично всю Ферганську долину, підкоривши бекства Андижан, Маргілан, Уш, а Ходженд визнав його зверхність. Активно сприяв поліпшенню господарської діяльності та торгівлі. Став карбувати мідні монети — пули.
1774 року відновив дипломатичні відносини з імперією Цін. Кожного року-два він посилав до Пекіну посольство з подарунками, кіньми чи шкурами, отримуючи натомість золото та коштовності набагато більшої цінності. Вважався васалом імперії. 1779 року спробував захопити Ташкент, але зазнав невдачі. З 1785 року сприяв посиленню союзу з бухарським еміром Шахмурадом. При цьому визнав політичний авторитет останнього.
1794 року прийняв посла дурранійського володаря Земан-шаха, з яким домовився про відновлення союзного договору 1762 року. Помер Нарбута-бій 1798 року. Йому спадкував старший син Алім-хан.
Меценат[ред. | ред. код]
Сприяв розбудові міст, розвитку науки та мистецтв. За його панування у Коканді велося активне будівництво, зокрема 1762 року зведено медресе Сулайманія, 1789 року медресе Ешан Ханхужа, 1794 року медресе Імам Бакір, 1795 року медресе Тура Хакіма, 1798 року — медресе Нарбута-бія.
При його дворі діяли поети та науковці Мухаммад Газі, Надир, Хужамназар Хувайда, Хожа Маслахатуддін Умматвалі.
Джерела[ред. | ред. код]
- История Средней Азии. Москва: Евролинц. Русская панорама, 2003
- Kim, Hodong (2004). Holy War in China: The Muslim Rebellion and State in Chinese Central Asia, 1864—1877. Stanford University Press. ISBN 9780804767231.
- Starr, S. Frederick (2014). Ferghana Valley: The Heart of Central Asia. Routledge. ISBN 9781317470656.
- Сотиболдиев Г.О, Хайдаров М. Т., СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКОЕ ПОЛОЖЕНИЕ КОКАНДСКОГО ХАНСТВА В ЭПОХУ НОРБУТАБИЯ (1763—1798)// ЭЛЕКТРОННЫЙ НАУЧНЫЙ ЖУРНАЛ «APRIORI. СЕРИЯ: ГУМАНИТАРНЫЕ НАУКИ»2016,№ 3