Наритники

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пара коней з наритниками

Нари́тники (від заст. рить — «зад»)[1] чи шлея́ (пол. szleja, szla < нім. Siele)[2] — частина кінської збруї, що утримує хомут або шорку від сповзання на шию, наприклад, під час спуску з гори[3][4]. Наритники складаються з таких деталей: ободового, спинного і поперечного ременів, двох відкісних ременів і двох мочок.

  • Ободовий ремінь — кріпиться кінцями до гужових мочок хомута (у разі використання шорки — до її кілець);
  • Спинний ремінь — кріпиться до горти хомута (у разі використання шорки — до її верхньої частини);
  • Поперечний ремінь — з'єднує ободовий зі спинним;
  • Відкісні ремені;
  • Два мочкові ремені застібають за голоблі чи посторонки, запобігаючи тим самим опусканню посторонків і зміщенню наритників вбік.

Нагрудна шлейка — інша назва шорки, елемента упряжі, що іноді використовується замість хомута. Шорку з наритниками також називають шорами (не плутати з шорами-наочниками)[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  3. Наритники // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Шлея // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Шори // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

Джерела[ред. | ред. код]