Наришкін Семен Григорович
| Наришкін Семен Григорович | |
|---|---|
| Народився | 1683 |
| Помер | 1747 |
| Діяльність | дипломат |
| Військове звання | генерал-аншеф |
| Рід | Наришкіни |
| Батько | Grigory Naryshkind |
| Нагороди |
 |
Семен Григорович Наришкін (1683[1] — 1747) — російський дипломат із роду Наришкіних, обергофмейстер, генерал-аншеф .
Біографія[ред. | ред. код]
Син боярина Григорія Філімоновича Наришкіна. Доводився троюрідним братом цариці Наталі Кирилівні. Завдяки спорідненості, а також і своїм особистим якостям, в 1692 році призначений кімнатним стольником царя Петра I. У 1698 році серед дворян великого посольства відвідав Відень та Берлін.
У 1707 році з дипломатичним дорученням перебував у Литві. У 1708 році перебував у чині капітана лейб-гвардії Преображенського полку. Здійснював нагляд за будівництвом Великолуцької фортеці[2][3].
Першим в історії Росії проведений в дійсні камергери (8 березня 1711); того ж року на нетривалий час був відряджений до Флоренції. Неодноразово направлявся Петром I із дипломатичними дорученнями:
- 1712 рік — до данського короля Фрідріха VI з листом царя, який просив прискорити відкриття спільних військових дій проти шведів;
- у Відень — з дорученням укласти з Австрією союз проти турків;
- був присутній на Брауншвейзькому конгресі
- тоді ж їздив до Карлсбада для побачення з Петром I;
- 1714 — до польського короля Августа ІІ ;
- 1715 — в Англію для привітання англійського короля Георга I зі вступом на престол.
Був замішаний у справі царевича Олексія, внаслідок чого в 1718 році висланий у свої далекі села із забороною виїжджати з них будь-куди.
21 травня 1725 року, в день одруження цесарівни Анни Петрівни з герцогом Шлезвіга Карлом Фрідріхом, нагороджений орденом Олександра Невського. У 1726 році Катериною I повернуто з заслання, 6 квітня 1729 року проведений в генерал-лейтенанти і призначений обергофмейстером до двору цесарівни Анни Петрівни. У 1730 році проведений у повні генерали і незабаром був звільнений у відставку.
18 грудня 1731 року знову прийнятий на службу, призначений в Гетьманщину для спостереження за діяльністю гетьмана Д. Апостола — був при ньому в 1732—1734 роках, з 22 червня 1733 по 1734 рік виконував обов'язки гетьмана[4]. Дітей від шлюбу з Анною Іванівною Паніною не мав.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Святого Олександра Невського (21.5.1725).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нарышкин Семен Григорьевич (1683-1747). Центр генеалогических исследований. Процитовано 1 лютого 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Голубева И. Возвращение в Великолукскую крепость // Псковская губерния. — . — № 7 (579).
- ↑ Крепость Великие Луки. Великолучане.ру. 1 жовтня 2010. Процитовано 1 лютого 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Макидонов А. В. К светской и церковной истории Новороссии (XVIII—XIX вв.). — 3-е, испр. и доп. — Запорожье : Просвіта, 2008. — С. 114—115.
Література[ред. | ред. код]
- Нарышкин, Семен Григорьевич // Русский биографический словарь : в 25 томах. — СПб.—М., 1896—1918.
Посилання[ред. | ред. код]
- Рудаков В. Е. Нарышкины, государственные деятели // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
|
