Народи В'єтнаму

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Офіційно у В'єтнамі налічується 54 корінних національностей. На практиці деякі малі етномовні групи об'єднані з більшими і реальне число етнічних груп помітно вище. Так, згідно з Ethnologue, у В'єтнамі налічується 103 мов.

Офіційні національності згруповані в 8 офіційних же угруповань за мовною ознакою: в'єт-мионзькі (тобто народи, що говорять на мовах в'єтмионзької групи мон-кхмерських мов), мон-кхмерські (народи, що говорять іншими мон-кхмерськими мовами), тибето-бірманські, китайські, тайські, мяо-яо, тямські (народи, що говорять чамськими мовами) та інші (включає тільки народи, що говорять кадайськими мовами), а також іноземці.

У В'єтнамі, крім того, багато гірських народи об'єднуються в групу горян (Montagnard) або тхионг.

Повний список[ред. | ред. код]

Нижче в таблиці представлені всі 54 офіційні національності із зазначенням в'єтнамської назви, чисельності за переписами населення 1999 і 2009 років із зазначенням включених до складу відповідних народів дрібніших груп (вказано поки не для всіх).

Українська назва В'єтнамська
назва
Чисельність (1999)[1] % (1999) Чисельність (2009)[2] % (2009) Примітки
В'єт-мионзька група
мон-кхмерських народів:
Việt 67 005 456 87,79 74 943 870 87,30
В'єтнамці (кінь) Kinh 65 795 718 86,21 73 594 427 85,73
Мионги Mường 1 137 515 1,49 1 268 963 1,48 близькі до в'єтнамців, в провінції Хоабінь — 63,3 %.
Тхо Thổ 68 394 0,09 74 458 0,09 включаючи куой, данлай, хунг.
Тьїт (тіт) Chứt 3 829 0,01 6 022 0,01 включаючи арем, маленг
інші групи
мон-кхмерських народів:
Môn-Khơ Me 2 101 203 2,75 2 587 541 3,01
( Кхмерська група) :
Кхмери Khơ Me 1 055 174 1,38 1 260 640 1,47
( Банарська група) :
Банари (банар) Bana 174 456 0,23 227 716 0,27
Седанги Xơ đăng 127 148 0,17 169 501 0,20
Кого (сре) Cờ Ho 128 723 0,17 166 112 0,19
Гре (тямре) H'rê 113 111 0,15 127 420 0,15
Мнонги (пнонги) M'nông 92 451 0,12 102 741 0,12
Стієнги Xtiêng 66 788 0,09 85 436 0,10
Зе (же), ченг Gié Triêng 30 243 0,04 50 962 0,06
Ма Mạ 33 338 0,04 41 405 0,05
Кор (куа) Co 27 766 0,04 33 817 0,04
Тьоро Chơ Ro 22 567 0,03 26 855 0,03
Ромам Rơ Măm 352 0,00 436 0,00
Брау Brau 313 0,00 397 0,00
( Кхмуйская група) :
Кхму Khơ mú 56 542 0,07 72 929 0,08
Синьмун (пуок) Xinh mủn 18 018 0,02 23 278 0,03
Кханг Khang 10 272 0,01 13 840 0,02
Оду O đu 301 0,00 376 0,00
( Катуйська група) :
Бру (ванк'єу) Bru Vân Kiều 55 559 0,07 74 506 0,09
Кату Cơtu 50 458 0,07 61 588 0,07
Таой Tà ôi 34 960 0,05 43 886 0,05
( Манзька група) :
Манг Mang 2 663 0,00 3 700 0,00
Тибето-бірманські народи: Tạng-Miến 39 278 0,05 49 599 0,06
Хані (уні) Hà Nhì 17 535 0,02 21 725 0,03
Фула Phù Lá 9 046 0,01 10 944 0,01
Лаху (косунг) La Hủ 6 874 0,01 9 651 0,01
Лоло Lô Lô 3 307 0,00 4 541 0,01
Пхуной (конг) Cống 1 676 0,00 2 029 0,00
Сила Si La 840 0,00 709 0,00
Китайці: Hán 993449 1,30 970927 1,13
Хоа Hoa 862 371 1,13 823 071 0,96 мова юе (кантонська)
Санзіу (чай) Sán Dìu 126 237 0,17 146 821 0,17 переселенці з Гуандуна 1600-х років
Нгай Ngái 4 841 0,01 1 035 0,00 китайці, що живуть в селах уздовж кордону з КНР
Тайські народи: Tày-Thái 3877503 5,08 4396444 5,12
Тай (тхо) Tày 1 477 514 1,94 1 626 392 1,89 У провінції Баккан — 52,9 %, Каобанг — 41,0 %, Лангшон — 35,9 %
Тхай Thái 1 328 725 1,74 1 550 423 1,81 У провінції Шонла — 53,2 %, Дьєнб'єн — 38,0 %, Лайтяу — 32,3 %
Нунг Nùng 856 412 1,12 968 800 1,13 У провінції Лангшон — 43,0 %, Каобанг — 31,1 %
Сантяй Sán Chay (Cao La) 147 315 0,19 169 410 0,20
Зяй (нянг, зей) Giáy 49 098 0,06 58 617 0,07
Лао Lào 11 611 0,02 14 928 0,02
Ли Lự 4 964 0,01 5 601 0,01
Буї Bố Y 1 864 0,00 2 273 0,00
Кадайські народи Khác (Інші) 19021 0,02 24658 0,03
Латі La Chí 10 765 0,01 13 158 0,02
Лага La Ha 5 686 0,01 8 177 0,01
Гелао Cơ Lao 1 865 0,00 2 636 0,00
Пупео Pu Péo 705 0,00 687 0,00
Мяо-яо: H'Mông-Dao 141 3711 1,85 1 826 067 2,13
Мео (мяо, хмонг) H'Mông 787 604 1,03 1 068 189 1,24 У провінції Дьєнб'єн — 34,8 %
Зао (яо) Dao 620 538 0,81 751 067 0,87
Патхен Pà Thén 5 569 0,01 6 811 0,01
Тямські народи Nam đảo 832 687 1,09 1 045 757 1,22
Зярай Gia rai 317 557 0,42 411 275 0,48
Еде (радe) Ê đê 270 348 0,35 331 194 0,39
Тями (чами) Chăm 132 873 0,17 161 729 0,19 включаючи харой
Раглай (рай) Ra glai 96 931 0,13 122 245 0,14
Тюру (чуру) Chu ru 14 978 0,02 19 314 0,02
іноземці 39 532 0,05 2 134 0,00
Не вказали національність 1 333 0,00
Всього 76 323 173 100,00 85 846 997 100,00

В'єт-мионзька група[ред. | ред. код]

В'єтнамці[ред. | ред. код]

В'єтнамки у національному костюмі аозай

Основним народом В'єтнаму є в'єтнамці. Інша поширена назва — в'єти. За оцінками 2015 року у країні проживало 81,3 млн в'єтнамців, що становить 90,2 % населення В'єтнаму.[3]

Сучасні в'єти розмовляють в'єтнамською мовою. За релігією є буддисти, даоси, конфуціанці, католики (5-10 %), протестанти, на півдні — прихильники синкретичних культів Као-Дай і Хоа-Хао.

Основне заняття в'єтнамців — поливне землеробство (рис, кукурудза, батат, бавовна, чай, кунжут тощо) і рибальство. Частина населення зайнята в промисловості та водному транспорті. З художніх ремесел розвинуті поліхромний лаковий розпис, гончарство, латунно-карбоване виробництво, обробка кістки, панцира черепахи, рогів та тощо. Основу харчування складають рис, овочі, рибні продукти. Стійко зберігається національний костюм, особливо у жінок (широкі шаровари і халат з високими бічними розрізами). Різноманітне народне музичне, хореографічне та театральне мистецтво. Популярність патріотичних сюжетів здавна характерна для мистецтва в'єтнамців.

Мионг[ред. | ред. код]

Куріння і розпивання бананового вина; традиції мионг

Представники народу мионг проживають на півночі В'єтнаму в основному в гірських провінціях Хоабінь і Тханьхоа. Навколо міста Хоабінь знаходяться чотири великих населених пункти, в яких і живуть представники народу мионг: Мионгванг, Мионгбі, Мионгтханг і Мионгдонг. В основному мионг розселяються в цій області вздовж струмків і річок. За даними 2009 року у В'єтнамі проживало 1,26 млн мионгів, що становить 1,5 % від населення країни.

Тхо[ред. | ред. код]

Тхо це група народів на півночі В'єтнаму, в основному в провінції Нгеан, на південний схід від Ханоя. Чисельність тхо згідно переписом 2009 року становила 74,4 тис. осіб. Тхо не так ізольовані, як інші, більш дрібні в'єт-мионгські народи. Займаються підсічно-вогневим землеробством, полюванням і збиранням.

Кхмерська група[ред. | ред. код]

Кхмер-кром[ред. | ред. код]

Весілля кхмер-кромів у В'єтнамі

За чисельністю народ займає третє місце в країні, за даними 2009 року тут проживало 1,26 млн осіб. Кхмер-кром живуть дельті річки Меконг.

Тайські народи[ред. | ред. код]

Тай і тхай[ред. | ред. код]

жінки тай

Тайські народи займають великі простори Північного В'єтнаму — порослі лісами гори, що широким півколом охоплюють долину Хонгха. Тут проживає понад 3 млн представників групи і вони є найчисельнішою національною меншиною В'єтнаму.

Більшість дослідників ділять тай на дві групи: тай (тхо), що мешкають на схід від річки Хонгха, і тхай, що проживають на захід цієї річки аж до кордонів з Лаосом і Китаєм. Тай і тхай говорять на близьких мовах, скоріше на діалектах однієї мови, мають багато спільного в матеріальній та духовній культурі, тому є підстави розглядати їх як єдиний народ.

Тхай включають кілька груп, які були, мабуть, колись етнічними підрозділами, але до теперішнього часу розрізняються тільки за елементами матеріальної культури, головним чином за кольором жіночого одягу. Це основні гілки — тхай ден (тхай чорні) і тхай чанг (тхай білі).

Основне заняття тай — поливне землеробство в долинах і на схилах навколишніх гір. На терасові поля (жуонг) вода подається з річок, що протікають в долинах, за допомогою систем водопідйомних споруд, або шляхом відводу води по бамбуковим трубах і канавах з гірських струмків, що беруть початок вище терас. В останні роки все більше поширюється трьохсезонного обробка земель та вирощування рису сорту нам нінь.

Нунг[ред. | ред. код]

Жінка нунг в національному одязі

Нунги з'явилися у В'єтнамі в кінці I тис до н. е. з Південного Китаю. У 2009 році їхня чисельність становила 960 тис. осіб. Вони населяють провінції Каобанг, Лангшон, Хазянг, Бакзянг і Лаокай, тобто північно-східні райони В'єтнаму.

Нунг поділяються на кілька груп (нунг фансінь, нунг тунгсінь або нунг суанг, нунг інь, нунг ан, нунг куйкін, нунг тяо), назви яких вказують на минулі місця їхнього розселення або на характерні елементи жіночого одягу (наприклад нунг лай, жінки яких носять темні хустки в білий горошок). Між ними є невеликі відмінності в мові і звичаях, але етнічно вони єдині. Нунг говорять на одній з мов групи тай, з більшою, ніж у тай, домішкою китайської лексики. Основне заняття нунг — поливне землеробство в лощинах і передгір'ях.

Нянг[ред. | ред. код]

Нянги (зяй), близькі по мові і культурі до тай. Живуть у північних районах, в гірських долинах. Чисельність — понад 56 тис. осіб.

Головне заняття нянгів — вирощування поливного рису в долинах. Крім того, на гірських ділянках, оброблених підсічно-вогневим способом, вони сіють суходільний рис, кукурудзу, бавовну, а поблизу домів вирощують батат, овочі, апельсини, мандарини, банани. У вільний від польових робіт час полюють, здебільшого індивідуально, на оленів, кабанів, дикобразів, птахів. Займаються рибальством, використовуючи верші і вудки.

Мяо-яо[ред. | ред. код]

Мяо[ред. | ред. код]

Жінки яо

За даними перепису 2009 року у В'єтнамі проживало 1068 тис. мяо. Живуть на півночі країни на межі із Китаєм та Лаосом.

Яо[ред. | ред. код]

У В'єтнамі живе 751 тис. яо. Проживають на півночі країни. У В'єтнамі цей народ також називають зао. В анімістичних віруваннях і культі предків особливе місце належить легендарному першопредку — п'ятикольоровому собаці Паньху. Розвинутий фольклор — казки і легенди, прислів'я і приказки.

Китайськомовні народи[ред. | ред. код]

У північних провінціях В'єтнаму, серед інших національних меншин проживають народи, що говорять на південних діалектах китайської мови: хоа (823 тис. осіб), санзіу або чай (146 тис. осіб), сантяй (15800 осіб), сафанг (2900 осіб), куйтяу (1100 осіб). Крім того, у В'єтнамі живуть китайці — нащадки емігрантів, які переселялися сюди починаючи з XIII ст. У XVII в. біженці з Китаю утворили в передмісті Сайгона поселення Шолон, яке з плином часу розрослося до розмірів міста. У 2009 році в країні проживало 970 тис. китайців. У В'єтнамі китайці займаються переважно овочівництвом, ремеслом і торгівлею і живуть окремими громадами в передмістях міст.

Хоа[ред. | ред. код]

Найчисленніший китайськомовний народ В'єтнаму — хоа або хан. Місцеві жителі іноді називають їх нгай, але ця назва має зневажливий відтінок і офіційно не вживається. Хоа близькі за походженням, мовою та культурою до китайців провінцій Гуандун і Гуансі. Вони почали мігрувати до В'єтнаму ще в період династії Південна Сун (XIII ст.), але більшість з них прийшло після придушення тайнінського повстання у другій половині XIX ст, побоюючись репресій.

Хоа компактними групами проживають в провінції Хайнін. Вони займаються сільським господарством і ремеслом, особливо ткацтвом і виробництвом побутової кераміки. Частина хоа проживає в містах, портах і робочих селищах, працюючи на підприємствах, шахтах або в риболовецьких кооперативах. Селяни хоа в землеробстві застосовують ті ж способи обробки полів і іригації, що і в'єтнамці. Поселення, матеріальна і духовна культура хоа — південнокитайського типу.

Серед хоа поширена китайська ієрогліфічна писемність, що дозволяє їм не тільки користуватися китайською літературою, але і записувати твори народної творчості, зокрема «пісні» тон ка, які виконують під час святкувань групи юнаків і дівчат. Навчання в школах ведеться на основі китайської писемності.

Що стосується вірувань, то крім шанування предків, хоа відправляють культ буддійської богині милосердя Гуаньїнь, приносячи жертви п'ятнадцятого числа кожного місяця за місячним календарем.

Санзіу[ред. | ред. код]

На другому місці за чисельністю знаходиться народ санзіу або чай (слово «чай» означає «хутір»). Міграції санзіу з Південного Китаю до В'єтнаму почалися кілька століть назад і тривають досі. За мовою санзіу близькі до хоа китайської провінції Гуандун.

Поселення санзіу розкидані в горбистих місцевостях провінцій Куангнінь, Хонгкуанг, Хайнін, Бакзянг, Віньфук, Тхайнгуєн і Туєнкуанг. Більшість санзіу — селяни, а в районах, прилеглих до вугільних басейнів Хонггая і Камфа, значний прошарок робітників. Шахтарські селища санзіу забудовані кам'яними будинками, критими червоною черепицею.

Сільське населення Санз займається заливним і підсічно-вогневим землеробством, отримуючи по два врожаї на рік. У санзіу поширені прогресивні методи ведення сільського господарства: заготівля сіна, удобрення полів, глибока оранка, попередній відбір насіння, загущення висадка розсади. Все це дозволя збирати добрі врожаї, особливо кукурудзи, батату і маніока.

По духовній культурі і релігійним поглядам мало чим відрізняються від навколишніх народів. Поряд з буддизмом поширені культ предків і анімістичні вірування, побутують різні заборони, обереги, ворожіння. Так, наприклад, в день народження Будди, восьмого числа четвертого місяця, заборонені польові та будівельні роботи; в перший день першого місяця не можна ставити паркани і забивати кілки; якщо в будинку є вагітна жінка чи тільна буйволиця, не можна починати обробку поля без жертвопринесення; сприятливий день для початку будівництва житла визначають за допомогою ворожінь тощо На відміну від рівнинних народів, Санз не відзначають річниці смерті родичів, але зате по досягненні п'ятдесяти років святкують дні народжень. Поминанню предків присвячено п'яте число третього місяця, тобто свято весни.

Сантяй, сафанг і куйтяу[ред. | ред. код]

Народи сантяй, сафанг і куйтяу, що живуть у прикордонних і центральних провінціях у північно-східній частині В'єтнаму — вихідці з південних областей Китаю і зберігають риси, властиві тамтешнім народам.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Census: Population as of 1 April 1999 by ethnic group and by sex. Statistical Documentation and Service Centre — General Statistics Office Of Vietnam (англ.)
  2. Table 5: Population by urban/rural residence, sex, ethnic group, socio-economic region and province/city, 1/4/2009. Center for Statistical Information Technology N°I, GSO, Department for Population and Labour Statistics (в'єтн.)(англ.)
  3. The world factbook. 

Посилання[ред. | ред. код]